5

Справа № 340/77/13-к

Провадження11-кп/779/131/2013

Категорія ст. 307 ч.2 КК України

Головуючий у І інстанції Данилюк М.П.

Доповідач Кавацюк М.Ф.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Дячука В.М., Шкрібляка Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/779/131/2013, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 за ст.ст. 317 ч.1, 307 ч.2, 309 ч.2 КК України, за участю учасників судового провадження: секретаря с/з Шандаловича А.І., прокурора Грищука В.І., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Верховинського районного суду від 21 серпня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, неодруженого, з середньою освітою, не працюючого, громадянина України,-

засуджено:

- за ст.317 ч.1 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього належного йому майна;

- за ст.309 ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з конфіскацією ? частини всього належного йому майна.

Із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання із іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст.76 п.2,4 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 певні обов'язки.

Запобіжний захід - домашній арешт.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області за проведення експертиз 4046,20 грн.

За вироком суду засуджений ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися в незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та незаконному зберіганні наркотичних засобів у великих розмірах без мети збути.

ОСОБА_1 незаконно зберігаючи у своїй квартирі раніше незаконно придбанні при невстановлених слідством обставинах особливо небезпечні наркотичні засоби у вигляді канабісу та макової соломки, запросивши до себе у гості одного з днів у першій половині січня 2013 року свого знайомого ОСОБА_4 та маючи саморобно виготовлений пристрій з пластикових пляшок, пристосований для вживання наркотичного засобу канабісу, шляхом викурювання, начинив його наявними в нього сухими, подрібненими рослинами коноплі та самостійно вживаючи після того цей наркотичний засіб, шляхом його викурювання , незаконно збув його ОСОБА_4, шляхом пригощання останнього, що призвело до настання в нього наркотичного сп'яніння. Крім того, 13.01.2013 року під час проведення в помешканні ОСОБА_1 санкціонованого обшуку працівниками міліції було виявлено та вилучено подрібнену рослинну речовину, яка відповідно до висновків проведених в НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області еспертизи наркотичних засобів за номерами: 09/12-0048, 09/12-0049 та № 09/12-0050 від 15.01.2013 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - маковою соломкою в загальній кількості в перерахунку на суху речовину 2298,5 гр, що відповідно до табл. - 1, затвердженої наказом МОЗ України від 29.07.2010 року - становить великі розміри, а також вилучено саморобний пристрій з пластикових пляшок, який для викурювання наркотичного засобу із виявленими на ньому відповідно до висновку проведеної експертизи наркотичних засобів залишками особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - екстрат канабісу, в кількості 0,28 гр. Та крім того вилучено 4 пластикові пляшки, загальним вмістом рідини в кількості 1720 мл., в якій відповідно до висновку проведеної експертизи наркотичних засобів виявлено небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій екстракційний, в кількості в перерахунку на суху речовину становить 0,36 гр., який ОСОБА_1 незаконно зберігав без встановлення явної в нього мети їх збуту.

В своїй апеляційній скарзі з доповненнями, прокурор, який брав участь в суді першої інстанції покликається на те, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає до скасування, у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.1 ст.317 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.307 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч.2 ст.309 КК України - 2 роки позбавлення волі. Судові витрати за проведення експертиз, стягнути в користь держави

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 6 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Заслухавши доповідь судді Кавацюка М.Ф., та пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та з»ясувавши обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Вина та кваліфікація дій ОСОБА_1 в апеляційні скарзі не оспорюється, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України вирок в цих частинах не перевіряється.

На погляд колегії суддів, слушними є доводи прокурора відносно стягнення судових витрат, оскільки судом першої інстанції допущено помилку при вирішенні питання стягнення судових витрат за проведення експертиз і їх стягнуто в користь НДКЕЦ при УМВС Івано-Франківської області, а не в дохід держави, як того вимагає ст.124 КПК УКраїни, а тому в цій частині вирок підлягає зміні.

Також обгрунтованими, колегія суддів вважає доводи прокурора в частині неправильного застосування кримінального закону судом першої інстанції, яке полягає в порушенні вимог ст.77 КК України згідно яких, при звільненні від відбування покарання з випробуванням не може бути застосоване додаткове покарання у виді конфіскації майна, а суд, у вироку, застосовуючи ст.75 КК, призначив таке додаткове покарання.

У відповідності до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене о покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Даних вимог закону, судом першої інстанції не дотримано.

Як вбачається із вироку суду, призначаючи покарання ОСОБА_1, враховано те, що він раніше судимий, судимість погашена, позитивно характеризується, у вчиненому щиро розкаявся і сприяв розкриттю злочину, проживає одиноко і має постійне місце проживання, хворіє, критично оцінює свій поступок. Вказані обставини суд визнав такими, що пом,якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. При цьому обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено і судом призначено покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Незважаючи на наявність в справі ряд обставин, які пом'якшують покарання, і які враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, але не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин у сфері обігу наркотичних засобів, які являються в наш час особливо актуальними.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції недостатньо враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкості вчинених злочинів, а тому застосування ст.75 КК України вважає неприпустимим і вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, колегія суддів враховує обставини, що пом»якшують покарання, а саме: щире каяття, сприяння розкриттю злочину, а також те, що вину визнав повністю, позитивно характеризується, проживає один і має постійне місце проживання, його хвороби, а тому вважає, що вони дають підстави застосувати ст..69 КК України, призначивши покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст.307 ч.2 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише при призначенні йому реального покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним для перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому колегія суддів вважає, що вирок в частині призначеного покарання підлгає скасуванню з постановленням нового вироку, в якому слід вирішити і питання щодо правильності стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

засудила :

Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями, який брав участь в суді першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Верховинського районного суду від 21 серпня 2013року, щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати за м»якістю.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст.317 ч.1 КК України три роки позбавлення волі; за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України - три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому на праві власності майна; за ст. 309 ч.2 КК України - два роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попереднім - домашній арешт до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 4046,20 грн. за проведення експертиз.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками провадження протягом 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий М.Ф.Кавацюк Судді: В.М.Дячук

Ю.Д.Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду М.Ф. Кавацюк