Справа № 2-80/11

Провадження № 2/0203/30/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

Головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Богдановській Т.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частини нежитлового приміщення, стягнення грошової компенсації вартості частини нежитлового приміщення, переведення права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про виділення частки із спільного майна, шляхом одержання компенсації вартості частини нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, уточнивши позов, остаточно зазначив, що йому на праві власності належить 50/100 частин спірного приміщення НОМЕР_1 магазину-кафе по АДРЕСА_1. Інші 50/110 частин вказаного приміщення належали ОСОБА_9 В 2003 році син останнього самовільно зайняв більш ніж 50/100 частин приміщення, тобто і частину, якою має право користуватись лише він (позивач) та до теперішнього часу не звільнив останню. Відповідно до висновку експерта розділити об'єкт на дві рівні частини із збереженням призначення кожної із частин без проведення реконструкції приміщень не можливо. Тобто, на даний час об'єкт є неподільним. З урахуванням зазначеного, посилаючись на положення ст.ст.364,366 ЦК України, позивач просив суд у разі наявності технічної та юридичної можливості виділити йому в натурі 50/100 частин спірного приміщення НОМЕР_1 магазину-кафе по АДРЕСА_1. У разі неможливості виділення приміщення в натурі стягнути з відповідачки грошову компенсацію вартості належних йому 50/100 частин приміщення в сумі 1414535 грн., перевівши право власності на належну йому частину на іншого співвласника - відповідачку ОСОБА_10, а також зобов'язати останню зареєструвати належні їй на теперішній час 50/100 частин приміщення у передбаченому законом порядку. У разі неможливості виділення приміщення в натурі та відмови відповідачки від своїх прав власності на частину спірного приміщення, виплатити йому грошову компенсацію вартості належних йому 50/100 частин після продажу всього об'єкту на публічних торгах новим власникам із направленням суми виторгу на пропорційну компенсацію теперішнім співвласникам вартості належних ним частин приміщення.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_10 під час розгляду справи подала зустрічний позов, уточнивши який, остаточно зазначила, що їй та її чоловіку за життя, а також ОСОБА_1 належали по 50/100 частин приміщення НОМЕР_1 магазину-кафе по АДРЕСА_1. Поділ вказаного приміщення в натурі згідно висновку експертизи неможливий. В зв'язку з цим, посилаючись на ч.2 ст.364 ЦК України, просила стягнути з неї грошову компенсацію в розмірі ринкової вартості 50/100 частин спірного приміщення, визначеної у повторній судовій будівельно-технічній експертизі, в сумі 340711 грн. 50 коп. та визнати за нею право власності на вказані 50/100 частин приміщення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали заявлений позов та просили задовольнити заявлені у позовній заяві від 20.03.2012 року позовні вимоги в повному обсязі. В разі прийняття рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_10 грошової компенсації, просили визначити суму останньої в розмірі 479865 грн., відповідно до звіту Товарної біржі «Універсал» від 11.10.2013 року.

Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_10 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав частково та не заперечував проти стягнення з ОСОБА_10 грошової компенсації вартості 50/100 частин спірного приміщення, але в розмірі визначеному у висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи в сумі 340711 грн. 50 коп. Також просив визнати за ОСОБА_10 право власності на вказані 50/100 частин спірного приміщення.

Треті особи в судові засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 на праві власності належить 50/100 частин приміщення НОМЕР_1 магазину-кафе по АДРЕСА_1.

Право власності на інші 50/100 частин було зареєстроване за ОСОБА_9

За наявності спору з приводу порядку користування вказаним приміщенням останні звернулись до суду з позовами про виділ майна в натурі.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.09.2010 року ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час розгляду справи, за клопотанням позивача ОСОБА_1 до участі у справі в якості правонаступника померлого ОСОБА_9 було залучено його дружину ОСОБА_10 та позивачем було подано уточнений позов, в якому останнім було заявлено вимогу до ОСОБА_10 про виділ належних йому 50/100 частин спірного приміщення в натурі, а в разі неможливості такого виділу, про стягнення з відповідачки грошової компенсації вартості належної йому частки або реалізації майна прилюдних торгах.

ОСОБА_10 було подано зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї грошової компенсації вартості належних ОСОБА_1 50/100 частин приміщення та визнання права власності на останні.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №1382 від 22.09.2003 року, п.7 висновку судової будівельно-технічної експертизи №1916 від 15.02.2008 року та п.п.4-6 висновку судової будівельно-технічної експертизи №756/757-09 від 16.12.2009 року розподіл спірного приміщення на дві рівні частини із збереженням для кожної з частин призначення тільки, як магазину, без проведення додаткової реконструкції приміщень та мереж неможливо (а.с.52-55 т.2, а.с.12-25 т.3, а.с.101-117 т.4).

З урахуванням зазначених висновків експертиз та положень ч.2 ст.183, ч.2 ст.364 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про виділ йому в натурі належних 50/100 частин спірного приміщення не ґрунтуються на законі та в задоволенні позову в цій частині останньому слід відмовити.

Що стосується первісних та зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 матеріальної компенсації вартості його частки у спільній частковій власності, переведення права власності на належну ОСОБА_1 частину на іншого співвласника - відповідачку ОСОБА_10, визнання за останньою права власності на 50/100 частин спірного приміщення, або продажу всього об'єкту на публічних торгах новим власникам із направленням суми виторгу на пропорційну компенсацію теперішнім співвласникам вартості належних ним частин приміщення, зобов'язання ОСОБА_10 зареєструвати належні їй на теперішній час 50/100 частин приміщення у передбаченому законом порядку, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України передбачена можливість стягнення грошової компенсації вартості частки співвласника, який бажає виділу, з інших співвласників.

Як зазначалось вище, співвласник спірного приміщення ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3 т.5).

За життя останнім та його дружиною ОСОБА_10 було складено заповіт (19.03.2010 року), відповідно до якого останні на випадок своєї смерті заповідали належне їм на праві спільної сумісної власності подружжя майно своєму сину ОСОБА_3, у тому числі 50/100 частин приміщення НОМЕР_1 магазину-кафе по АДРЕСА_1, право власності на яке було зареєстроване за ОСОБА_9 (а.с.36 т.5).

Згідно поданої ІНФОРМАЦІЯ_2 до нотаріуса заяви ОСОБА_4 відмовилась від обов'язкової частки у спадщині після чоловіка ОСОБА_9, право на яку вона має відповідно до ст.1241 ЦК України, як непрацездатна за віком.

А ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто у передбачений законом шестимісячний строк, звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_9, що складається окрім іншого з 50/100 частин нежитлового приміщення НОМЕР_1 магазину-кафе по АДРЕСА_1.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що 50/100 частин приміщення по АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_9 під час шлюбу з ОСОБА_10 та є їх спільною сумісною власністю, як подружжя. Про що останніми зазначалось і в складеному заповіті від 19.03.2010 року.

Частка кожного із них у спільній сумісній власності за життя ОСОБА_9 визначена не була. Як не визначена на теперішній час і частка померлого ОСОБА_9 в праві спільної сумісної власності.

Крім того, спадкоємцем частки ОСОБА_9 у спірному майні є його син ОСОБА_3, вимоги до якого позивачами за первісним та зустрічним позовом не заявлялись та клопотань про залучення його в якості співвідповідача у відповідності до ст.33 ЦПК України не заявлялось.

До того ж ОСОБА_3 приймав участь у розгляді справи в якості представника ОСОБА_10 та будучі обізнаним про наявність спору та його предмет клопотань про вступ до участі у справі в якості сторони не заявляв.

А відповідно до ст.33 ЦПК України суд позбавлений можливості за власною ініціативою вирішувати питання про заміну відповідача, або залучення іншого співвідповідача без відповідного клопотання з боку позивача по справі.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позов заявлені передчасно, без достатніх правових підстав та не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без визначення часток померлого ОСОБА_9 та його дружини ОСОБА_10 у спільному сумісному майні подружжя - 50/100 частин приміщення по АДРЕСА_1, без залучення до участі у справі ОСОБА_3, як спадкоємця ОСОБА_9, що прийняв після останнього спадщину у вигляді належної йому частини приміщення.

Вказані обставини унеможливлюють вирішення судом питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації вартості його частки у спільній частковій власності з інших співвласників ОСОБА_10 та ОСОБА_3 та визначення розміру компенсації, що підлягає стягненню з останніх пропорційно

До частки кожного із них.

В зв'язку з цим, не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_10 зареєструвати право власності на належну їй частку в розмірі 50/100, оскільки ОСОБА_10 відмовилась від спадщини частки ОСОБА_9 у цьому майні та останню прийняв її син ОСОБА_3

Таким чином. в задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Сплачені сторонами при подачі позовів судові витрати віднести на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,358,364 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,58-61,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виді-лення в натурі частини нежитлового приміщення, стягнення грошової компенсації вартості частини нежитлового приміщення, переведення права власності - відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про виділення частки із спільного майна, шляхом одержання компенсації вартості частини нерухомого майна - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак