Справа № 11-632/06

ст. 122 ч. 1, 125 ч. 1,263ч.2,

296 ч. 4 КК України

Головуючий у 1 інстанції   Мосієвич   І.В.

Доповідач: Матат О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                         13 грудня 2006 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді    Матата О.В. суддів Оксентюка В.Н., Польового М.І. з участю прокурора Смолюка Б.С. захисника ОСОБА_4

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями Любомльського міжрайонного прокурора Лебедюка B.C., який затвердив обвинувальний висновок по справі, засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_4 на вирок Любомльського районного суду від 2 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до відбування йому остаточно визначено 3 (три) роки позбавлення волі;

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі і на підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до відбування йому визначено 5 (п'ять) років позбавлення волі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України постановлено ОСОБА_1. та ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо протягом 2 (двох) років ОСОБА_1, а ОСОБА_3 протягом 3 (трьох) років не вчинять нового злочину, періодично будуть з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації і повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Вироком вирішено долю речових доказів і цивільні позови.

Всім трьом засудженим залишено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що 28 березня 2006 року близько 16 години в м. Любомлі на території ІНФОРМАЦІЯ_4 вони, перебуваючи у стані сп'яніння, за попередньою змовою між собою, на грунті особистих неприязних відносин нанесли декілька ударів руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_3, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

Того ж дня близько 18 години на вул. Прикордонників ОСОБА_1 руками наніс ОСОБА_3 декілька ударів в грудну клітку, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Він же завів ОСОБА_3 на АДРЕСА_1, де наніс йому серію ударів руками в обличчя, а ОСОБА_3, також на грунті особистих неприязних відносин наніс два удари ножем в грудну клітку ОСОБА_1., заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Засуджений ОСОБА_1 в апеляції заперечує заподіяння ним ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вважає, що він має нести відповідальність лише за ч. 1 ст. 125 КК України.

Також він вважає, що ОСОБА_3 суд безпідставно виправдав за ч. 4 ст. 296 КК України, призначив останньому надто м'яке покарання.

Не погоджується він з вирішенням позову щодо нього та позову, який заявляв він до ОСОБА_3

Він просить і про скасування вироку, і про його зміну.

Адвокат ОСОБА_5 у своїй апеляції посилається на те, що ОСОБА_3 перебував у стані необхідної оборони. Просить виключити з його обвинувачення ст. 121 ч. 1 КК України.

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить скасувати вирок щодо всіх трьох засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд. Він не погоджується з тим, що суд неправильно дійшов висновку про відсутність в діях засуджених ознак хуліганства та призначив їм надто м'яке покарання.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, прокурора, який просив повернути справу на новий судовий розгляд, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1., ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, кожен з яких не погодився з апеляцією прокурора, а ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_5 підтримали свої апеляції, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

При вирішенні питання наявності чи відсутності в діях засуджених складу хуліганства суд послався на наявну у справі (т. 2 а.с. 86) постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1. Проте, у цій постанові йдеться лише про епізод, який відбувся о 15-й годині за магазином ІНФОРМАЦІЯ_4. Подальшим діям, які відбувалися о 16 та о 18 годинах судом оцінки не дано.

Не перевірено судом реальність приводу для побиття ОСОБА_3 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після конфлікту, який відбувся о 15 годині 28.03.2006 року.

При формулюванні обвинувачення у вироку суд не зазначив, в чому саме полягали спричинені ОСОБА_3 та ОСОБА_1. тілесні ушкодження.

Не усунуті у судовому засіданні протиріччя в показаннях ОСОБА_3 щодо обставин, при яких в нього опинився ніж.

При новному розгляді справи необхідно також перевірити, чи не перебував ОСОБА_3 у стані необхідної оборони, чи в умовах перевищення її меж.

Якщо суд дійде висновку, що ОСОБА_3 скоїв умисний злочин, а в діях ОСОБА_2 і ОСОБА_1. наявний склад хуліганства, - призначене їм покарання слід вважати надто м'яким.

Оскільки прокурором ставиться питання про направлення справи на новий судовий розгляд, його апеляція задовольняється повністю.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію Любомльського міжрайонного прокурора задовольнити повністю, апеляції засудженого ОСОБА_1. та адвоката ОСОБА_4 - частково.

Вирок Любомльського районного суду від 2 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому його складі.