Справа № 11-658/06                                     Головуючий у 1 інстанції   Остапук В.І.

ст. 15, 194 ч.2 КК України                                                    Доповідач: Матат О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

м.Луцьк                                                                                       12 грудня 2006 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах    Апеляційного суду Волинської області в складі;

головуючого-судді    Матата О.В.

суддів   Силки Г.І., Лозовського А.О.

з участю прокурора Смолюка Б.С.

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією    прокурора    Луцького    району    Троца    В.М.,     який    затвердив обвинувальний висновок по справі,  на вирок Луцького міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, - визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 15, 194 ч. 2 КК України і засуджені кожний на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України вони звільнені від відбування покарання, якщо протягом 3 (трьох) років не вчинять нового злочину, будуть періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої системи і повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід щодо них змінено і вони обидва звільнені з-під варти в залі суду.

Вироком вирішено долю речових доказів, цивільний позов та з засуджених стягнуті судові витрати.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виправдано за ст. 194 ч. 2 КК України.

Винними вони визнані у тому, що 14 травня 2006 року у нічний час в АДРЕСА_1 за попередньою змовою між собою - намагалися шляхом підпалу знищити майно ОСОБА_6 у його домогосподарстві.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку у зв'язку із його м'якістю. Апелянт вважає, що обидва засуджені повинні відбувати покарання у місцях позбавлення волі.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який її підтримав, засуджених та їх захисників, які просили залишити

постановлений   по   справі   вирок   без зміни,   колегія   суддів   приходить   до висновку  про  необхідність залишення  апеляції прокурора без  задоволення і вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зміни.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо посилення покарання засудженим, апелянт посилається на те, що засуджені скоїли тяжкий злочин, не визнавали себе винними і відмовилися від дачі показань.

Все це стосується права підсудних займати таку позицію, яку вони вважають за необхідну, а тяжкість злочину, який вони скоїли значно зменшена тим, що цей злочин до кінця не доведений і будь-яких наслідків матеріального характеру від цього замаху не сталося.

Як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягнуті вперше.

Отже, застосовуючи до них ст. ст. 75, 76 КК України, місцевий суд вимог закону не порушив і засудженим призначив покарання, яке відповідає скоєному і даним про особу злочинців.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Луцького району залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.