Справа № 22-3044 2006 р.                          Головуючий у 1 інстанції - Чельник О.І.

Категорія 41                                                  Доповідач - Спірідонова Л.С.

апеляційний суд кіровоградської області

УХВАЛА Іменем України

13 грудня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого - Полежая В.Д.

Суддів- Спірідонової Л.С., Белінської І.М.

при секретарі - Шевченко Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді на рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 31 жовтня 2006 p., -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді (надалі ВД ФСНВ) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з липня 1986 року по 30.09.1998 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1 Інгульської шахти Схід ГЗК.

За висновком МСЕК від 14 грудня 2005 року йому встановлено 45 % втрати працездатності та визнано інвалідом третьої групи безстроково.

Втрата здоров'я сталася через важкі та шкідливі умови праці. В даний час він не в змозі виконувати будь-яку фізичну роботу, порушено звичний ритм його життя, у зв'язку з чим він відчуває як фізичні так і моральні страждання.

Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі двохсот мінімальних зарплат в сумі 70000 грн.

Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 31 жовтня 2006 року позов задоволено частково.

З відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в сумі 28000 грн.

Суд прийшов до висновку, що обов'язки по відшкодуванню шкоди покладено на страховика, яким є Фонд соціального страхування. У законі відсутня пряма вказівка на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди лише в разі зазначення такого права у медичному висновку; вперше втрата працездатності позивачеві встановлена у 2005 році.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначається, що позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду, стягуючи страхову виплату суд перевищує свої повноваження т. як в його компетенцію входить лише визначення суми. Крім того, позивач не надав медичного висновку, що моральна шкода йому заподіяна і сам не довів.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що підстав для задоволення скарги немає

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, норми права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, зокрема Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності на виробництві передбачено ст.ст.21,28,43,34 даного Закону, вимога про обов'язкову наявність медичного висновку щодо заподіяння моральної шкоди у ньому відсутня.

Питання наявності чи відсутності моральної шкоди вирішується в судовому порядку в сукупності всіх доказів, з урахуванням наслідків, що наступили в результаті втрати працездатності.

Вперше дана обставина позивачу встановлена 14 грудня 2005 року, а тому положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в частині призупинення виплат на зазначені правовідносини не розповсюджується.

Розмір моральної шкоди визначено з урахуванням інвалідності позивача та негативних наслідків для нього.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.