АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2894 2006 р.                          Головуючий у 1 інстанції Чельник О.І.

Категорія 18                                                  Доповідач   Гайсюк О.В.

УХВАЛА Іменем України

6 грудня 2006 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

при секретарі - Слюсаренко Н.Л.

та адвоката - ОСОБА_1 розглянувши    у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2   на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 вересня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначив, що 30 липня 2002 року відповідач ОСОБА_2 взяв у нього в борг 22000 грн., які зобов'язався повернути до 30 січня 2003 року, про що вказав в написаній ним власноручно розписці.

Посилаючись на ці обставини, а також на те, що відповідач своїх зобов'язань за договором позики не виконав і не повернув отримані в борг гроші, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 22000 грн. боргу та 1650 грн. за порушення грошового зобов'язання (3% річних від простроченої суми).

У серпні 2006 року позивач збільшив розмір позовних вимог. Просив стягнути з відповідача на свою користь 22000 грн. боргу, 2365 грн. за порушення грошового зобов'язання, 225 грн. витрат на проведення експертизи, 220 грн. витрат на оплату державного мита, 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката (а. с. 134,135).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.09.2006 року позов задоволено.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 22000 грн. боргу, 2365 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1961 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, просить справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач та його представник з доводами скарги не погодились.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом вірно встановлено, що ЗО липня 2002 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_3 22000 гривень, які зобов'язався повернути позивачу до 30 січня 2003 року.

Зазначений факт не оспорюють сторони і він підтверджується розпискою, яку 30.07.2002 року відповідач написав власноручно (а. с. 6).

Вірно встановлено судом і те, що відповідач своїх зобов'язань за договором позики не виконав, оскільки до 30.01.2003 року не повернув позивачу 22000 гривень.

Суд дав належну оцінку доказам, що надали сторони і дійшов правильного висновку про те, що відповідач належних доказів, які б підтверджували повернення ним боргу позивачу не надав.

Посилання відповідача на те, що факт повернення ним грошей у сумі 22000 грн. позивачу підтверджується розпискою від 24 січня 2003 року (а. с. 42) спростовується висновком експерта від НОМЕР_1 згідно якого підпис в розписці від 24 січня 2003 року виконано не ОСОБА_3, а іншою особою з подражаниям (наслідуванням) підпису ОСОБА_3, а текст цієї розписки виконано ОСОБА_2 (а. с. 68-71).

Відповідачем в суді першої інстанції ставилось питання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи (а. с. 110-111), але це клопотання судом залишено без задоволення (а. с. 131).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача відповідно до вимог ч.1 ст. 143 ЦПК клопотання про призначення повторної експертизи не заявляв, а наполягав на поверненні справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Колегія судців вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для призначення повторної експертизи, оскільки відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК повторна експертиза може бути призначена, якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності.

З висновку експерта НОМЕР_1 вбачається, що почеркознавчу експертизу проведено на підставі ухвали суду експертом УМВС України в Кіровоградській області Мухою О.Г., що має вищу юридичну освіту, в 1990 році закінчив факультет підготовки експертів криміналістів Волгоградської вищої слідчої школи МВС СРСР, стаж експертної роботи у нього складає 15 років (а. с. 68-71).

Згідно Свідоцтву № 483 від 10.01.2001 року, виданому Центральною експертно-кваліфікаційною комісією МВС України експерт Муха О.Г. має дозвіл на проведення судових експертиз, в тому числі і почеркознавчої (а. с. 72).

Експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Висновок містить детальний опис документів, що представлено на дослідження, експериментальних зразків почерку сторін та їх підписів.

У висновку зазначено докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені судом запитання.

Про недоцільність проведення інших досліджень експерт зазначив в письмових поясненнях (а. с. 144-147), з якими повністю погоджується колегія суддів.

Таким чином, відповідач не надав суду доказів, які б давали підстави визнати висновок експерта необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, чи сумніватися в правильності висновку чи в упередженості експерта.

Суд дав правильну оцінку висновку експерта, відповідно до вимог ч.6 ст. 147, ст. 212 ЦПК України.

Оскільки відповідач своїх зобов'язань не виконав до 1.01.2004 р. то слід вважати, що його правовідносини з позивачем продовжували існувати і після 1.04.2004 р. і повинні регулюватись Цивільним Кодексом 2003 року, як правильно зазначив суд у своєму рішенні, хоча висновки суду не протирічать і положенням статей 374, 375, 151, 161, 214 Цивільного Кодексу 1963 року.

Суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму боргу, 3% річних від простроченої суми боргу та судові витрати.

Відповідач, ставлячи питання про направлення справи на новий судовий розгляд, так і не зазначив жодної підстави для передачі справи на новий розгляд, що передбачає ст. 311 ЦПК України.

Наведене вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення суду по суті є правильним і справедливим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законні сили.