Справа №22а -2603 2006р. Головуючий у 1 інстанції Березій Ю.А.
Категорія 39 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С. при секретарі Тітенко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду від 26 липня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до Смолінської шахти державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання наказів незаконними.
Зазначали, що перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, їм до квітня 2003 року виплачувались певні пільги, доплати і компенсації, передбачені Положенням про грошове забезпечення від 1996 року та Положеннями про воєнізований гірничо-рятувальний загін і воєнізований гірничо-рятувальний взвод від 2000 року. З січня 2003 року наказом НОМЕР_1адміністрацією підприємства у зв'язку з тяжким матеріальним станом призупинено фінансування пільг та виплата надбавок і доплат, а у лютому 2003 року наказом НОМЕР_2 повністю припинено фінансування та виплата пільг, доплат і надбавок, чим порушено ст. 26 Закону України "Про аварійно-рятувальну службу " та ст. 32 КЗпП України.
Притягнувши до участі в справі в якості співвідповідача Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", рішенням Маловисківського районного суду від 26 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за відсутністю законних підстав.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду. Зазначається, зокрема, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, не звернув уваги на те, що накази не були погоджені з профспілковою організацією, не прийняв до уваги доводи про порушення трудових прав.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що позивачі до березня 2006 року проходили службу в воєнізованому гірничо-рятувальному взводі №2 Смолінської шахти, який організаційно входить у воєнізований гірничо-рятувальний загін Східного гірничо-збагачувального комбінату.
Відповідно до п. 2 Положення про грошове забезпечення воєнізованого складу ВГРС, затвердженого наказом Голови Держкоматому України від 28 серпня 1996 року №286, постійне (щомісячне) грошове забезпечення воєнізованого складу працівників ВГРС передбачало : основну заробітну плату - посадовий оклад (тарифну ставку), які визначаються контрактом; та надбавки і доплати, встановлені у залежності від умов і характеру праці та робочого місця, професійного рівня, інших показників, а також преміювання за підсумками роботи.
Згідно наказу генерального директора Комбінату НОМЕР_1від 20 січня 2003 року "Про призупинення виплати компенсацій працівникам воєнізованого гірничорятувального загону" у зв'язку з тяжким матеріальним становищем з 1 січня 2003 року особовому складу призупинено виплату компенсацій за житло і комунальні послуги, грошової компенсації за формовий одяг, обмежено виплату компенсації за безоплатне харчування, встановлено обмеження щодо оплати праці в ізоляційних апаратах з 1 березня 2003 року, призупинено виплату матеріальної допомоги (а.с. 45).
Наказом НОМЕР_2 від 17 лютого 2003 року "Про внесення змін в наказ НОМЕР_1від 20 січня 2003 року" в порядку приведення положень вищезазначеного наказу у відповідність до діючого трудового законодавства генеральним директором Комбінату за погодженням з профспілковим комітетом відмінено пільги та компенсації вищезазначеним працівникам з 20 березня 2003 року (а.с. 46).
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і відповідно до ст. 32 КЗпП України, Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" дійшов обгрунтованого висновку, про те, що відповідач у встановленому трудовим законодавством порядку вирішив питання щодо скасування пільг та компенсацій, в тому числі і позивачам, та відсутність законних підстав для задоволення вимог.
Крім того, відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Із матеріалів справи, пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що
позивачі були ознайомлені з цими наказами ще у 2003 році (а. с. 45, 46, 173, 174),
дізнавшись про порушення своїх прав, однак з позовом про визнання їх
незаконними звернулись лише в лютому 2006 року. При цьому, питання про його
поновлення не ставилося, поважні причини пропуску строку звернення до суду
відсутні, що свідчить про те, що позивачами пропущено без поважних причин
строк звернення до суду і підстав для його поновлення немає.
3 урахуванням викладеного, підстав для скасування правильного по суті
рішення суду з одних лише формальних міркувань немає.
Тому безпідставні доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Інших доказів суду не надано.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Маловисківського районного суду від 26 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.