Справа № 22-а-689/06 Головуючий першої інстанції: Мартинов О.О.
Категорія: 39 Суддя-доповідач апеляційного суду: Колосовський С.Ю.
ПОСТАНОВА Іменем України
22 листопада 2006 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Вовненко Г.Ю.,
суддів: Галущенка О.І., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання - Фірсовій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А-2183
на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 p., ухвалену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А -2183 про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку здійснити перерахунок грошового забезпечення і виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню,
встановила:
У серпні 2006 р. ОСОБА_1пред'явив позов до військової частини А - 2183 про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку здійснити перерахунок грошового забезпечення і виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню.
Позивач вказував, що проходив військову службу в військовій частині А - 2183 в період з 13.09.85 р. по 15.12.2004 р. Станом на 1 травня 2003 р. його вислуга складала більш 20 років і відповідно до Указу Президенту України № 389/2003 від 5 травня 2003 р. має право на надбавку за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення.
Посилаючись на те, що з травня 2003 р. по грудень 2004 р. надбавка йому виплачувалась відповідачем не в повному обсязі, позивач просив визнати такі дії останнього неправомірними, зобов'язавши провести перерахунок грошового забезпечення, виходячи з граничних розмірів надбавки, та виплатити йому відповідну заборгованість з урахуванням коефіцієнту інфляції.
Крім того, позивач зазначав, що внаслідок виплати вказаної надбавки не в повному обсязі, йому також було не донараховано грошову допомогу на оздоровлення при вибутті у чергові відпустки у 2003, 2004 роках, а тому просив суд також зобов'язати провести перерахунок цієї допомоги.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі командир військової частини А-2183 посилається на невідповідність висновків суду нормам права, регулюючим виплату спірної надбавки, і просить постанову суду скасувати й ухвалити нову про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 5 травня 2003 р. з наступними змінами (далі - Указ) і такі дії відповідача є неправомірними.
Проте такий висновок суду ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права, регулюючих спірні правовідносини, а тому в силу п. 4 ст. 202 КАС постанову суду необхідно скасувати та ухвалити нову.
З матеріалів справи вбачається, що з травня 2003 р. позивачу щомісячно нараховується та виплачується надбавка за безперервну службу, встановлена Указом. При цьому за листопад, грудень 2003 р. - у граничних розмірах, встановлених Указом та Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 26 травня 2003 р. за № 149, а за інші місяці - в менших розмірах.
Відповідно до Указу Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - 10%, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.
В межах наданої Указом компетенції Міністром оборони України видавались розпорядження за № 146/20/2095 від 26 травня 2003 p., № 146/1/11/463 від 13 листопада 2003 p., № 146/1/11/641 від 26 липня 2004 p., № 220/2098 від 7 жовтая 2004 p., від 27 грудня 2005 р. № 248/9/384, від 13 березня 2006 р. № 142 про встановлення конкретних розмірів спірної надбавки військовослужбовцям в залежності від стажу військової служби та виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, встановленого Державним бюджетом для Збройних Сил України.
З аналізу зазначених розпоряджень та довідки про виплату позивачеві спірної надбавки слідує, що надбавка за безперервну службу нараховувалась відповідачем в розмірах, встановлених Міністром оборони України відповідно до положень Указу. Таким чином, дії військової частини з приводу виплати спірної надбавки були законними, тому підстав для визнання їх неправомірними та перерахунку грошового забезпечення, виходячи з граничних її розмірів, встановлених Указом, немає, а твердження позивача про наявність заборгованості є помилковими. За такого і дії відповідача щодо нарахування грошової допомоги у разі вибуття в щорічну чергову відпустку були правомірними.
Виходячи з наведеного, колегія вважає, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 195,198,202,205,207 КАС, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу командира військової частини А - 2183 задовольнити.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 р. скасувати та ухвалити нову постанову.
В позові ОСОБА_1 до військової частини А - 2183 про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку здійснити перерахунок грошового забезпечення і виплатити заборгованості по грошовому забезпеченню відмовити.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.