Справа 22ц-1908                               Головуючий у першій інстанції - Разумовська О.Г.

Категорія - 5                                       Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2006 року                                                                      м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого   Лисенка П.П.

суддів               Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі          Варміш О.С.

за участю     позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ємельянової Н.В., апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва   від ЗО червня 2006   року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Миколаївська виробничо-торгова фірма "Евіс"

/далі АТ "Евіс"/ про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ"Евіс" про визнання дійсним договору купвлі-продажу та визнання за ним права власності на гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1, який укладено 1 червня 2006 року між ним, як покупцем, та AT Евіс", як продавцем. Позивач посилався на те, що сторони домовилися про всі істотні умови угоди, уклали договір у простій письмовій формі, того ж числа підписано акт прийому-передачі нерухомості, але деякі обставини перешкоджали його нотаріальному посвідченню.

Представник відповідача в попереднє судове засідання не з'явився, але в письмовій формі повідомив суд про визнання позову в повному обсязі.

Рішенням Заводського районного суду від 30 червня 2006 року, ухваленим у попередньому судовому засіданні, позов задоволено.

З апеляційною скаргою на судове рішення звернулась мешканка гуртожитку ОСОБА_2Вона посилалась на те, що суд не з'ясував всіх обставин справи, у тому числі не перевірив, чи мав право відповідач на відчуження нерухомого майна та чи порушує ця угода права інших осіб, яких не було залучено до участі у справі. Апелянт просила скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч.2 ст.220 ЦК України задоволення вимог щодо визнання угоди дійсною можливо за наявності таких умов: сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору; є письмові докази такої домовленості; відбулося повне або часткове виконання договору; одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення. При цьому суд має перевірити, чи були в наявності передбачені законом обмеження щодо укладення угоди, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов / п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"/.

Але усупереч зазначеним вимогам закону суд першої інстанції не звернув належної уваги, по-перше, на посилання позивача в позовній заяви на об'єктивні перешкоди у нотаріальному посвідченні такої угоди , а саме відсутній у АТ'Евіс" необхідних документів. По-друге, суд не перевірив, чи виконали сторони повністю або частково умови договору, чи сплатив позивач вартість набутого майна. По-третє, обставини справи свідчать про те, що жодна із сторін не ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Не перевірив суд і того факту, чи має право AT "Евіс" на відчуження гуртожитків. Так, в матеріалах справи є відомості, що 29 травня 2001 року Миколаївська міська рада надала згоду прийняти до комунальної власності гуртожитки АТ"Евіс" та поручила виконкому прийняти ці об'єкти у визначеному законом порядку. За актом прийому-передачі, затвердженим міським головою 25 січня 2006 року, спірний гуртожиток передано у комунальну власність / а.с.72/. Крім того, в провадженні Заводського районного суду є справа за позовом мешканців гуртожитку до AT "Евіс" про захист їх прав щодо цього ж об'єкту нерухомості.

Не з'ясувавши ці обставини, суд не вирішив питання і про залучення до справи всіх осіб, права яких порушує чи може порушити у майбутньому визнання дійсною угоди та зміна власника гуртожитку.

За такого рішення суду, яке не відповідає вимогам цивільного законодавства та ухвалене з порушенням процесуальних норм, що призвело до невірного вирішення справи по суті, є підставою для його скасування.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності та придбав об'єкт нерухомості - гуртожиток для подальшого ведення господарської діяльності. Тобто суб'єктами договору купівлі-продажу є підприємець та юридична особа, що за ст.1 ГПК України є умовою розгляду цього спору господарським судом.

Оскільки спір не підлягає розгляду загальним судом в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 310, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2006 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.