Справа 22ц -1876                              Головуючий у першій інстанції - Жосан В.М.

Категорія - 44                                     Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2006 року                                                                       м.Миколаїв

Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого   Лисенка П.П.

суддів                Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі          Негрун І.О.

за участю прокурора Пасічниченко В.М

відповідача ОСОБА_1, представників позивачів Бабіної Л.С., Хомік Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

прокурора Миколаївської області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2006 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_1 до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві /далі СДПІ/ про звільнення майна з-під арешту

УСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року представники позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись з позовом до правопопередника СДПІ про звільнення майна з-під арешту. Вони зазначали, що державним виконавцем відділу ДВС у Ленінському районі м. Миколаєва З квітня 2006 року було описане майно позивачів, а саме квартира АДРЕСА_1, на виконання вироків суду щодо цих осіб в частині конфіскації належного їм майна Посилаючись на те, що це майно не було набуте злочином та іншого житла засуджені не мають, представники просили звільнити квартиру з-під арешту.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2006 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи відсутність передбачених законом підстав для звільнення майна з-під арешту.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що конфіскації підлягає лише майно, здобуте злочинним шляхом. Оскільки квартира була надана позивачам у 1975 році і у спільну сумісну власність перейшла шляхом приватизації, суд звільнив її з-під арешту.

Але з таким висновком суду та застосуванням норм матеріального права погодитися не можна, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.59 ЗУ "Про виконавче провадження", на яку посилаються позивачі, з позовом про звільнення майна з-під арешту може звернутися особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові. Зі змісту цієї норми вбачається, що це спори про право третіх осіб у разі, якщо їх право хтось оспорює чи вони не мають правоустановчих документів.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира, яка належить позивачам на

праві спільної сумісної власності / а.с.8/, описана та арештована /а.с. 13,14/ на виконання вироків суду щодо конфіскації майна ОСОБА_1 / а.с.7/ та частини майна ОСОБА_2 / а.с.9-12/, тобто вони є боржниками у виконавчому провадженні, а описане майно належить їм.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за таких обставин не можуть бути суб'єктами звернення з позовами про визнання права на майно та звільнення його з-під арешту за ст.59 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, не мають правового значення і підстави заявленого позивачами позову, а саме набуття квартири не злочинним шляхом, бо у Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком /додаток КК України/, такий об'єкт нерухомості не зазначено.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели законності підстав своїх вимог, у задоволенні позову слід відмовити.

Порушення державним виконавцем порядку звернення стягнення на майно /конфіскація/, а саме порушення вимог ч.8 ст.50 Закону "Про виконавче провадження" щодо попереднього судового визначення частки кожного боржника у спільному майні, а також опис всього майна ОСОБА_2, замість 1/2 його частини, виходить за межі заявленого позивачами позову /предмету та підстав/.

Такі вимоги боржників можуть розглядатися за скаргою /позовом/ до державної виконавчої служби з залученням її до участі у справі як другого відповідача / п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду від 27 червня 1976 року №6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису"/. Апеляційний суд відповідно до ст.303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської області задовольнити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.