ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

27.06.06                                                                                           Справа  № 3/7

    Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді                                                                              М.Г. Слука

Суддів                                                                                                    В.В. Онишкевич

                                                                                                               П.Д. Скрутовський

при секретарі Крутько О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відділення  виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кузнецовськ  № 11 від 23.01.2006 р.

на рішення господарського суду Рівненської області від 10.01.2006 р.

у справі № 3/7          

за позовом  Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі смт. .Володимирець, Рівненська обл.

до Відділення  виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кузнецовськ

про спонукання до вчинення дій

за участю представників:

       від апелянта:  Кошевий А.Л. - довіреність б/н  від 20.06.2006 р.;

       від позивача: не з’явився.

Ухвалою від 11.04.2006 р. розгляд апеляційної скарги відкладався.

Представнику відповідача в судовому засіданні роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України та задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1417447. Колегія Львівського апеляційного суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, колегією суддів встановлено:

Позов пред’явлено про спонукання відповідача до дій по підписанню акта щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих та прийняття до заліку виплачених сум пенсій.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.01.06 р. у справі № 3/7, суддя Шандалюк М.П., позов Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кузнецовськ  задоволено. Зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кузнецовськ включити в акт щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за жовтень місяць 2005 р., суми витрат в розмірі 19178, 91 грн.  Рішення  суду мотивоване, зокрема, положеннями норм ст.ст. 1, 3, 5, 7 Угоди країн-учасниць СНД «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення”, ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 21, 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п.5 Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України „Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, а також тим, що каліцтва отримані в період дії законодавства СРСР і тому Угода «Про взаємне відшкодування прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’ю, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків”, яка набула чинності для України 06.10.95 р., не може поширюватись на дані правовідносини.

ВВД ФССНВ в м. Кузнецовську подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 10.01.2006 р. у справі № 3/7 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, апелянт зазначає, що судом неправильно встановлено, що Угода, яка набула чинності в 1995 р., не поширюється на дані правовідносини; Угода «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення»не ратифікована Верховною Радою України, тому, немає пріоритетної сили над національним законодавством.    

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають; дія Угоди поширюється на всі види пенсійного забезпечення; відповідно до Закону України 1105-XIV встановлено обов’язок ФССНВУ виплачувати пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 10.01.2006 р. у справі № 3/7 підлягає скасуванню, оскільки:

З завірених позивачем ксерокопій:

акта № 4 від 18.10.1987 р. про нещасний випадок на виробництві, затвердженого 19.10.1987 р.(далі акт № 4), вбачається, що в Уріцкому радгоспі, який знаходився в Казахстані, стався нещасний випадок з працівником Богданом В.С. Акт без підпису громадського інспектора.

акта без номера від 17.09.1963 р. про нещасний випадок на виробництві,  вбачається, що в Карагандінському раднаргоспі, стався нещасний випадок з працівником Лепляниця К.П.;

акта без номера від 16.06.1964 р. про нещасний випадок на виробництві,  вбачається, що на Сосновскому ліспромгоспі, який знаходився в Іркуцькій області, стався нещасний випадок з працівником Лукша В.С. Акт на бланку форми Н-1, який затверджено ВЦСПС в 1989 р. (а.с. 22);

акта № 11 від 03.10.1977 р. про нещасний випадок на виробництві, затвердженого головним інженером підприємства, вбачається, що в радгоспі „Молодіжний” стався нещасний випадок з працівником Васильчуком В.М.    

Позивач стверджує, що на підставі вищезгаданих актів даним особам призначено пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва і за період з 01.09.2002 р. по 31.10.2005 р. виплачено пенсії на загальну суму 19178,91 грн., яку просить прийняти до заліку та вчинити дії по підписанню акту щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих.

Докази виплати вказаної пенсії в матеріалах справи відсутні. Позивач не виконав вимоги ухвали від 11.04.06 р. та не надав оригіналу акту Н-1 та акту МСЕК.

Пенсійний фонд України створено у 1992 р., згідно Постанови КМУ від 28.01.1992 р. До його відання віднесено призначення пенсій та забезпечення їх виплати (Указ Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001)

23.09.1999 р. прийнято Закон України  „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІУ (далі Закон № 1105-ХІУ), який набрав чинності 01.04.2001 р., згідно якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі пенсій по інвалідності) та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі пенсій у зв”язку з втратою годувальника) (ст. 21).

Закон № 1105 діє в просторі - в межах України і в часі –з моменту вступу його в законну силу.

Таким чином, з часу набрання чинності Законом № 1105-ХІУ виплату пенсій по інвалідності та пенсій у зв’язку з втратою годувальника повинен здійснювати страховик (ФССНВУ).

При цьому, страховик здійснює виплату таких пенсій застрахованим особам, тобто, фізичним особам, на користь яких здійснюється страхування. Такі особи, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом № 1105 (ст.10).

До набрання законної сили Законом № 1105 позивач відшкодовував виплачену потерпілому пенсію в регресному порядку за рахунок страхувальника, тобто, підприємства, на якому стався нещасний випадок.

ФССНВУ є некомерційною самоврядною організацією, яка діє на підставі статуту, є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці. Метою останніх було доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення рівня охорони праці на виробництві, тощо. Фонди охорони праці не здійснювали соціальне страхування та соціальне забезпечення працівників.

Ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2271-ІІІ від 22.02.2001 р. передбачено, що ФССНВУ здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р. на такі страхові виплати та соціальні послуги.

Однак, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати ФССНВУ документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв”язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно з Законом України „Про пенсійне забезпечення” та Законом України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р. (надалі ЗУ № 1058).

Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення”, до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в т.ч. акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма Н-4)  і виписку з акту огляду МСЕК.

Для проведення відшкодування будь-яких виплат, відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закон № 1105, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат.

Відповідно до ст.2 Закону України №1105, Закон діє в межах України, а ФССНВУ здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом № 1105. Громадяни, зазначені в актах, отримали ушкодження здоров’я за межами України, а саме на території країн СНД.  

Між країнами СНД та Україною підписано дві угоди, які стосуються предмету спору: Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994 р., які не ратифіковано Верховною радою України.

Ці угоди регулюють відносини в галузі пенсійного забезпечення громадян країн СНД щодо місця призначення пенсії, трудового стажу, обчислення та виплати пенсій. Угоди регулюють правовідносини щодо захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення і щодо взаємних прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків.

Однак, ці угоди не регулюють правовідносини між органом який виплатив фізичній особі пенсію (ПФУ) і органом який зобов’язаний відшкодувати виплачені пенсії фізичним особам (в спірному випадку ФССНВ).

Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат пов’язаних з виплатою пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на території країн СНД не передбачено.

Відповідно до Закону України від 10.12.1991 р. № 1953-ХІІ „Про дію міжнародних договорів на території України” Верховна Рада України постановила, що укладені і належними чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ст.2 Закону України від 22.12.1993 р. № 3767-ХІІ „Про міжнародні договори України” від імені України укладаються міжнародні договори, що стосуються прав та свобод людини, а відповідно до ст. 7 цього Закону такі договори підлягають ратифікації Верховною радою України.

Зі змісту ст. 4 Закону України № 1058, ст. 4 Закону № 1105-ХІУ та ст. 9 КАС України випливає, що норми міжнародного договору України, які передбачають інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку підлягають застосуванню лише тоді, коли згода на обов’язковість даного договору надана Верховною радою України.

Тому, колегія суддів не бере до уваги ні Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., ні Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994 р., оскільки, вони не ратифіковані Верховною радою України. Вказані вище угоди не регулюють спірного питання щодо відшкодування виплачених пенсій позивачем за рахунок відповідача. Вказані вище угоди передбачають лише виплату пенсій державою –Україна і не регулюють спірного між сторонами питання, взагалі.

Спірне питання повинно було б бути врегульовано національним законодавством.

Вказані вище угоди не регулюють спірного питання щодо відшкодування виплачених пенсій за рахунок відповідача. Вказані вище угоди передбачають лише виплату пенсій державою - Україна.

Позивач посилається на ч.2 ст.2 Закону № 1105, яка передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР та законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов”язаних з виконанням ними трудових обов”язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, відповідно до цього Закону.

Однак, ч. 2 ст. 2 Закону України №1105, як і ст. 2  в цілому, стосується виплат пенсій фізичним особам і не регулює порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат, здійснених фізичним особам по відшкодуванню пенсій за рахунок ФССНВ.

На думку колегії суддів, вказана норма закону стосується лише фізичних осіб, яким заподіяно шкоду на території України за часів СРСР, оскільки, Закон № 1105 відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообов”язкового державного соціального страхування в просторі та часі на території України.

Згідно ст. 38 Закону № 1105-ХІУ страхові виплати та надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України (ратифікація).

Потерпілі Богдан В.С., Васильчук В.М., Лепляниця К.П., Лукша В.Ф. отримали трудове каліцтво на підприємствах, які розташовані не на території України, а на території країн СНД (а.с.20-24).

Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому, у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню Пенсійного фонду України.

Зобов’язань ФССНВ з відшкодування виплачених пенсій ПФУ фізичним особам діючим законодавством не передбачено.

Ні міжнародним договором від 13.03.92р., ні іншими законодавчими актами України не врегульовано питання покриття витрат Пенсійному фонду на виплату пенсії по інвалідності, заподіяної внаслідок трудового каліцтва за межами України, за рахунок коштів ФССНВ України.

Враховуючи те, що на час завдання шкоди потерпілому діяло законодавство, яке передбачало право позивача звернутися з регресною вимогою до страхувальника, міжнародні угоди не ратифіковані, а відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 1105 норми цього Закону не застосовуються, якщо міжнародним договором України, згода на обов”язковість якого надана Верховною радою України встановлено інше, обов”язковість відшкодування відповідачем виплачених пенсій позивачем потерпілим, які отримали ушкодження здоров”я за межами України діючим законодавством не передбачено, тому, відсутні підстави для спонукання  відповідача прийняти до заліку виплачені суми пенсій та підписати акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих.

Крім цього, між Фондами розроблено Порядок відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003 р. № 5-4/4, яким передбачено здійснення розрахунків на централізованому рівні, і тих виплат, що здійснюються за національним законодавством.

На звернення вищестоящого органу відповідача до Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України з цього питання, останнє листом №16/3-9 від 10.01.06р. висловило думку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем позивачу виплачених пенсій.

Таке відшкодування відповідачем позивачу можливо лише за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки, інший порядок діючим законодавством не передбачено.

Крім цього, позовна вимога документально не обґрунтована.

Позивач не може представити суду оригінал акту про нещасний випадок форми Н-1, чи акту розслідування професійного захворювання встановленої форми, як цього вимагає ст.35 Закону України №1105, внаслідок чого, відповідач і суд не може дати правову оцінку документам, які необхідні для розгляду справ про страхові виплати і їх відшкодування, а суд не може зобов’язати відповідача бездокументально і безпідставно проводити відшкодування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що, позовні вимоги заявлені без достатнього нормативного обґрунтування та документально не обґрунтовані (до матеріалів справи не додано доказів виплати позивачем спірних сум).

Аналогічна практика Вищого адміністративного суду України у справі № 2/47-7/21 і № 2/48-7/20 за позовом управління ПФУ в Залізничному районі м. Львова до ВВДФССНВ у м. Львові.

Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Слід зазначити, що при винесенні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції, вирішено дану справу згідно з положеннями норм Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосовано положення Кодексу адміністративного судочинства України, згідно пункту 6 розділу VII Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області  від 10.01.06 р. у справі № 3/7 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кузнецовськ задоволенню.

Керуючись ст.ст.  195, 196, 198, 202, 205, 207, 254  та п.6 Розділу УІІ КАС України, Львівський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 10.01.06 р. у справі № 3/7 скасувати.  

Прийняти нову постанову –в позові відмовити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.

    Головуючий суддя                                                    Слука М.Г.

     Судді                                                                          Онишкевич В.В.

                                                                                         Скрутовський П.Д.