Справа № 22А- 712 /2006 p.                              Суддя 1-ї інстанції: Алєйніков В.О.

Категорія   39                                                       Судья-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

УХВАЛА

29 листопада             2006 р.   Судова колегія  судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючої:                         Вовченко Г.Ю.

суддів:                                Галущенка О.І.

Колосовського С.Ю.

при секретарі:                   Фірсовій Т.В.

за участю:

позивача -                         ОСОБА_1

представників -                ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Миколаєві адміністративну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.09. 2006 р., у справі за

позовом

ОСОБА_1 до в/ч А-0831 про визнання права на отримання грошової компенсації за не надане продовольче забезпечення,

встановила:

21.09.2005 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до в/ч А -0831 про визнання права на отримання грошової компенсації за не надане продовольче забезпечення,

Позивач зазначав, що перебував на військовій службі у в/ч А-1483, а на продовольчому забезпеченні у в/ч А-0831.

Наказом Головнокомандувача ВМС ЗС України НОМЕР_1 звільнений у запас за скороченням штатів.

При цьому, він не отримав продовольче забезпечення за період з 01.01.2001р. і до 27.12.2004 р.

Його розмір у грошовому виразі складає 9733 грн. 58 коп.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про задоволення позову та стягнення грошової компенсації.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.09. 2006 р. ухвалено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування постанови та ухвалення нової про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд неналежним чином дослідив наявні докази та дав їм неправильну юридичну оцінку.

Перевіряючи законність та обгрунтованність судового рішення в межах апеляційного оскарження, судова колегія приходить до висновку про те що, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» № 2011, військовослужбовцям ЗС України гарантується отримання продовольчого забезпечення згідно з нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996 p. були визначені норми забезпечення    військовослужбовців ЗС України продовольчими пайками та передбачена виплата замість пайків грошової компенсації, розмір якої було визначено додатком № 2 до цієї постанови.

За період с березня 2000 р. і до дня звільнення позивач не отримував зазначеного виду забезпечення на підставі п. 2 ст. 1 Закону України «Про деякі заходи щодо зкономії бюджетних коштів», якою призупинено з березня 2000 р. дію ч. 2 ст. 9 Закону № 2011.

Нормою ч.. 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України" від 05.10.2000 р. .№ 2019, яка набрала чинності з 01.01.2001 p., також гарантується одержання військовослужбовцями ЗС України продовольчого забезпечення, умови отримання якого та розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 p..

Зазначеною постановою визначено норми харчування, а не норми забезпечення продовольчими пайками.

До того ж, вона не передбачає права військовослужбовців на виплату грошової компенсації за неотримане харчове забезпечення.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам і дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та стягнення грошової компенсації за неотримане харчове забезпечення.

Погоджуючись з такими висновками суду, колегія суддів враховує також ї той факт, що відповідач довів свої заперечення як по суті вимог так і стосовно відсутності доказів того, що позивач був закріплений на продовольчому забезпеченні у військовій частині А- 0831.

Доводи позивача стосовно обгрунтованості позову не заслуговують на увагу, оскільки діючим законодавством не встановлено підстав для стягнення грошової компенсації замість харчового забезпечення.

Керуючись ст. ст. 195, 198 -200, 205, 206 КАС України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а постанову Центрального районного суду   м. Миколаєва від 14.09. 2006 p.- залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.