ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.06.06 Справа № 2/97-29/24
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого-судді М.Г. Слука
Суддів В.В. Онишкевич
П.Д. Скрутовський
при секретарі Крутько О.В.
розглянувши апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жидачівському районі Львівської області № 5 від 04.01.2006р.
на постанову господарського суду Львівської області від 23.12.2005 р.
у справі № 2/97-29/24
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Жидачівському районі (надалі УПФУ), м. Жидачів
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі (надалі ФССНВУ ), м. Жидачів
про спонукання до дій
за участю представників:
від апелянта: Кошевий А Л. –довіреність № 27 від 30.01.06 р.;
від позивача: Тимків О.М. –довіреність №440/06-12 від 31.01.06р.
Ухвалою від 18.04.2006р., розгляд апеляційної скарги відкладено з підстав, викладених в ухвалі.
Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України та задоволено їх клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, колегією суддів встановлено:
Позов пред’явлено про стягнення суми боргу у розмірі 796,91 грн., виплаченої пенсії позивачем. В процесі судового розгляду позивачем змінено предмет позову та збільшено позовні вимоги (клопотання № 4169/06-21 від 19.12.2005р.(а.с. 78-79), на спонукання відповідача до дій та зобов’язання відповідача прийняти до заліку виплачені суми пенсій за період з 01.01.04 р. по 28.02.05 р. та включити до щомісячних актів звірок суму пенсії гр. Сосвенова К.О. в розмірі 1651,91грн. (заява про зміну позовних вимог (а.с.51).
Постановою господарського суду Львівської області від 23.12.05 р. у справі № 2/97-29/24, суддя М. Синчук, позов Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі задоволено. Зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі прийняти до заліку виплачені Управлінням Пенсійного фонду у Жидачівському районі Львівської області суми пенсії гр. Сосвенова К.О. за період з 01.01.04 р. по 28.02.05 р. та з 01.05.05 р. по 31.12.05 р. на загальну суму 1651,91 грн. та включити до щомісячних актів звірок зазначені суми пенсій.
Постанова суду мотивована, зокрема, положеннями норм ч.2. ст.2 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, ч.2 ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, пп.2, 5-7 Постанови правління Пенсійного Фонду, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків „Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” № 5-4/4 від 04.03.03 р., ст.ст. 3, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, а також тим, що каліцтво отримане в період дії законодавства СРСР
ВВД ФССНВ в Жидачівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2005 р. у справі № 2/97-29/24 та прийняти нове рішення. Скаржник вважає, що рішення суду прийнято з порушення норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що статтею. 35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” передбачено перелік документів, які подаються до робочих органів фонду для призначення страхових виплат, отже, за відсутності у Фонду ССНВ особових справ зазначених осіб, фонд немає правових підстав для здійснення відшкодувань ПФУ витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві; відшкодування потерпілому шкоди здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок; потерпілі, які отримали каліцтво за межами України та переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, здійснення страхових виплат за рахунок страхових коштів апелянта, є нецільовим використанням.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Позивач посилається на те, що Угода «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням трудових обов’язків»не може поширювати на правовідносин, які виникли в даному випадку, оскільки трудове каліцтво отримано в період дії законодавства СРСР; Угодою «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення»передбачено, що всі витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка здійснює пенсійне забезпечення.
Колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 23.12.2005 р. у справі № 2/97-29/24 підлягає скасуванню, оскільки:
З завіреної позивачем ксерокопії акту № 2 від 30.01.1970 про нещасний випадок на виробництві (далі акт № 2) вбачається, що на Шаханській автобазі, яка знаходилась в с. Шахан, стався нещасний випадок з працівником Терлак К.О.
Позивач стверджує, що на підставі акту, гр. Сосвеновій К.О. призначено пенсію по 3 гр. інвалідності внаслідок трудового каліцтва і за період з 01.12.04 р. по 28.02.05 р. та 01.05.05 р. по 31.01.05 р. виплачено пенсію в розмірі 1651,91грн, яку він просить прийняти до заліку та включити до актів щомісячних звірок /клопотання про збільшення позовних вимог (а.с.78-79), заява про зміну позовних вимог (а.с. 51)/.
З даного акту не вбачається чи особа, яка зазначена в акті, є тією особою, стосовно якої позивач просить прийняти до заліку виплачену суму пенсії.
Докази виплати вказаної пенсії в матеріалах справи відсутні, а позовну вимогу позивач обґрунтовує лише довідкою про виплачену пенсію, незважаючи на те, що ухвалами від 06.03.2006р., 18.04.06р. судом витребувався від позивача документально обґрунтований розрахунок позову. Оригінал акту форми Н-1 і акту МСЕК суду не надано.
Національне законодавство України так регулює спірне питання:
Пенсійний фонд України створено у 1992 р., згідно Постанови КМУ від 28.01.1992 р. До його відання віднесено призначення пенсій та забезпечення їх виплати (Указ Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001)
23.09.1999 р. прийнято Закон України „Про загальнобов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІУ (далі Закон № 1105-ХІУ), який набрав чинності 01.04.2001 р., згідно якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі пенсій по інвалідності) та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі пенсій у зв”язку з втратою годувальника) (ст. 21).
Закон № 1105 діє в просторі - в межах України і в часі –з моменту вступу його в законну силу.
Таким чином, з часу набрання чинності Законом № 1105-ХІУ виплату пенсій по інвалідності та пенсій у зв”язку з втратою годувальника повинен здійснювати страховик (ФССНВУ).
При цьому, страховик здійснює виплату таких пенсій застрахованим особам, тобто, фізичним особам, на користь яких здійснюється страхування. Такі особи, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом № 1105 (ст.10).
До набрання законної сили Законом № 1105 позивач відшкодовував виплачену потерпілому пенсію в регресному порядку за рахунок страхувальника, тобто, підприємства, на якому стався нещасний випадок.
ФССНВУ є некомерційною самоврядною організацією, яка діє на підставі статуту, є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці. Метою останніх було доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення рівня охорони праці на виробництві, тощо. Фонди охорони праці не здійснювати соціальне страхування та соціальне забезпечення працівників.
Ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2271-ІІІ від 22.02.2001 р. передбачено, що ФССНВУ здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р. на такі страхові виплати та соціальні послуги.
Однак, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати ФССНВУ документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв”язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно з Законом України „Про пенсійне забезпечення” та Законом України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058 (надалі ЗУ № 1058)..
Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення”, до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в т.ч. акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма Н-4) і виписка з акту огляду МСЕК.
Для проведення відшкодування будь-яких виплат, відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закон № 1105, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1105 цей Закон діє в межах України, а ФССНВУ здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом № 1105. Громадянка Терлак К.О отримала ушкодження здоров”я за межами України, а саме, на території Російської Федерації.
Між Російською Федерацією та Україною підписано дві угоди, які стосуються предмету спору: Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров”я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов”язків від 09.09.1994 р., які не ратифіковано Верховною Радою України.
Ці угоди регулюють відносини в галузі пенсійного забезпечення громадян країн СНД щодо місця призначення пенсії, трудового стажу, обчислення та виплати пенсій. Угоди регулюють правовідносини щодо захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення і щодо взаємних прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків.
Однак, ці угоди не регулюють правовідносини між органом, який виплатив фізичній особі пенсію (ПФУ) і органом, який зобов’язаний відшкодувати виплачені пенсії фізичним особам (в спірному випадку ФССНВ).
Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат пов’язаних з виплатою пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на території країн СНД, не передбачено.
Відповідно до Закону України від 10.12.1991 р. № 1953-ХІІ „Про дію міжнародних договорів на території України” Верховна Рада України постановила, що укладені і належними чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до ст.2 Закону України від 22.12.1993 р. № 3767-ХІІ „Про міжнародні договори України” від імені України укладаються міжнародні договори, що стосуються прав та свобод людини, а відповідно до ст. 7 цього Закону такі договори підлягають ратифікації Верховною Радою України.
Зі змісту ст. 4 Закону України № 1058, ст. 4 Закону № 1105-ХІУ та ст. 9 КАС України випливає, що норми міжнародного договору України, які передбачають інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку підлягають застосуванню лише тоді коли згода на обов’язковість даного договору надана Верховною Радою України.
Тому, колегія суддів не бере до уваги ні Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., ні Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров”я, які пов”язані з виконанням ними трудових обов”язків від 09.09.1994 р., оскільки вони не ратифіковані Верховною Радою України і не регулюють спірного між сторонами питання, взагалі.
Вказані вище угоди не регулюють спірного питання щодо відшкодування виплачених пенсій за рахунок відповідача. Вказані вище угоди передбачають лише виплату пенсій державою - Україна.
Спірне питання повинно було б бути врегульовано національним законодавством.
Позивач посилається на ч.2 ст.2 Закону № 1105, яка передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР та законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов”язаних з виконанням ними трудових обов”язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, відповідно до цього закону.
Однак, ч.2 ст. 2 Закону України № 1105, як і ст. 2 вцілому, стосується виплат пенсій фізичним особам і не регулює порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат здійснених фізичним особам по відшкодуванню пенсій за рахунок ФССНВ.
На думку колегії суддів, вказана норма закону стосується лише фізичними осіб, яким заподіяно шкоду на території України за часів СРСР, оскільки Закон № 1105 відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообов’язкового державного соціального страхування в просторі та часі на території України.
Згідно ст. 38 Закону № 1105-ХІУ страхові виплати та надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України (ратифікація).
Потерпіла Терлак К.О отримала трудове каліцтво на підприємстві, яке були розташовані на території Російської Федерації.
Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому, у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню Пенсійного фонду України. Зобов’язань ФССНВ з відшкодування виплачених пенсій ПФУ фізичним особам діючим законодавством непередбачено.
Ні міжнародним договором від 13.03.92р., ні іншими законодавчими актами України не врегульовано питання покриття вказаних витрат Пенсійному фонду на виплату пенсії по інвалідності, заподіяної внаслідок трудового каліцтва за межами України, за рахунок коштів ФССНВ України
Враховуючи те, що на час завдання шкоди потерпілому, діяло законодавство, яке передбачало право позивача звернутися з регресною вимогою до страхувальника, міжнародні угоди не ратифіковані, а відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 1105 норми цього Закону не застосовуються, якщо міжнародним договором України, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України встановлено інше, обов”язковість відшкодування відповідачем виплачених пенсій позивачем потерпілим, які отримали ушкодження здоров”я за межами України діючим законодавством не передбачено, тому, відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти до заліку та включити до актів щомісячних звірок суми пенсії.
Крім цього, між Фондами розроблено Порядок відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003 р. № 5-4/4, яким передбачено здійснення розрахунків на централізованому рівні тих виплат, що здійснюються за національним законодавством.
На звернення вищестоящого органу відповідача до Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України з цього питання, останнє листом №16/3-9 від 10.01.06р. висловило думку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем позивачу виплачених пенсій.
Таке відшкодування відповідачем позивачу можливо лише за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки інший порядок діючим законодавством не передбачено.
Крім цього, позовна вимога документально не обґрунтована.
Позивач не може представити суду оригінал акту про нещасний випадок форми Н-1, чи акту розслідування професійного захворювання встановленої форми, як цього вимагає ст.35 Закону України №1105, внаслідок чого, відповідач і суд не може дати правову оцінку документам, які необхідні для розгляду справ про страхові виплати і їх відшкодування, а суд не може зобов’язати відповідача бездокументально і безпідставно проводити відшкодування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів наголошує, що позовні вимоги заявлені без достатнього нормативного обґрунтування та документально не обґрунтовані (до матеріалів справи не додано доказів виплати позивачем спірних сум).
Аналогічна практика Вищого адміністративного суду України у справах № 2/47-7/21 і №2/48-7/20 за позовом управління ПФУ в Залізничному районі м. Львова до ВВДФССНВ у м. Львові.
Згідно до ст.71. КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 23.12.05 р. у справі № 2/97-29/24 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 та п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, апеляційний господарський суд:-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 23.12.05 р. у справі № 2/97-29/24 скасувати.
Прийняти нову постанову –в позові відмовити.
Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.
Головуючий суддя Слука М.Г.
Судді Онишкевич В.В.
Скрутовський П.Д.