Судове рішення #340017
Справа № 22ц -б169 /2006 р

 

 

 

Справа № 22ц -б169 /2006 р.                                               Головуючий:  1 -ї інстанції -

Категорія: відшкодування                                                                              Лосева Д.А.

моральної  шкоди                                                                 Доповідач:      КарімоваЛ.В.

УХВАЛА   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 грудня 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Карімової Л.В., суддів:    Зазулинської Т.П., Кірсанової Л.І., при секретарі   Зелінській І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за   апеляційною скаргою   ОСОБА_1на-рішення   Дзержинського районного суду   м. Харкова   від 10 жовтня 2006 року по цивільній   справі за позовом ОСОБА_1до акціонерного банку „Факторіал-Банк" про    визнання порушеного права та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до акціонерного банку „Факторіал-Банк" (далі по тексту-банк) про визнання порушеними його права споживача банківських послуг.

Посилався на те, що між ним та відповідачем у квітні 2004 року було укладено договір про розміщення банківського вкладу з щомісячною виплатою відсотків та про відкриття поточного картрахунку для отримання нарахованих відсотків через банкомат.

24 червня 2005 року замість грошових коштів банкомат видав йому повідомлення про вилучення пластикової картки у зв'язку зі спливом строку її дії. Службовець банку відмовив йому негайному отриманні грошей, посилаючись на діючі у банку правила заміни пластикових карток.

Позивач вважав, що відповідач повинен був повідомити його про закінчення строку дії картки ще 18.05.2005 p., коли він оформлював у цьому банку заяву про продовження користування його послугами.

Категорична відмова службовців банку у виконанні його вимог призвела до шокового стану, оскільки ставила під загрозу його репутацію платоспроможної людини, принизило його гідність, так як він був вимушений відволікатися від повноцінного особистого та активного суспільного життя у зв'язку з діями, пов'язаними зі зверненнями до керівництва банку з проханням про поновлення справедливості.

Вважав, що зазначені дії відповідача спричинили йому моральну шкоду, яку він просив стягнути з банку у сумі 3230 грн.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що при отриманні пластикової картки ОСОБА_1 знав про строк її дії до 30.04.2005 року. Між тим при оформленні 18.05.2005 р. заяви на перерахування відсотків, отриманих за депозитним договором на картковий рахунок, позивач не надав картку, посилаючись на її переоформлення. За цією заявою   позивача   банком  були   проведеш   всі   дії   для   перерахування   відсотків   по депозитному внеску на картковий рахунок. Після вилучення у червні 2005 року пластикової картки у ОСОБА_1 йому було запропоновано отримати гроші через касу банку, але у клієнта не було паспорту. При цьому дії банку відповідали вимогам закону та договору про обслуговування локальних пластикових карток.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими. Зазначає, що судом не враховано ненадання банком доказів про наявність вини клієнта як споживача послуг. Оскільки у банківському договорі відсутні відомості про порядок обліку пластикових карток, вважає, що всі його дії після вилучення картки підпадають під дію ст. 204 ЦК України, тобто є презумпцією їх правомірності.

Крім того позивач посилається на порушення судом першої інстанції й процесуального закону, оскільки його вимоги щодо виготовлення обґрунтування висновків суду в окремому процесуальному документі залишені судом без уваги.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між ОСОБА_1 та AT „Факторіал-Банк" 27 квітня 2004 року був укладений договір за № НОМЕР_1 про обслуговування локальних пластикових карток (а. с. 5-6). Згідно тексту цього договору позивач ( як клієнт банку) підтвердив своїм підписом, що він ознайомлений з умовами договору та зобов'язався дотримуватися правил користування виданою йому пластиковою карткою, викладених у додатку № 2 до цього договору ( п.2.4 та п. 2.5).

Відповідно до цих правил термін дії пластикової картки зазначений на лицьовій її стороні і автоматично припиняється після закінчення останнього дня місяця року, вказаного на лицьовій стороні картки (п.З), а на її зворотній стороні власник картки ставить свій особистий підпис (п.б). Після закінчення дії картки її власник(клієнт) повинен повернути картку у банк (п.15).

Позивач не оспорював той факт, що з зазначеними вимогами правил користування пластиковою карткою він був ознайомлений, про що й поставив свій підпис під цими правилами(а.с. 7).

Між тим всупереч цим правилам ОСОБА_1, знаючи про те, що термін дії його пластикової картки закінчився 30.04.2005 р., не повернув її до банку, хоча мав таку змогу ще 18.05.2005 року, оскільки в цей день був у банку та подавав заяву про перерахунок відсотків, нарахованих на відсотковий рахунок, на картковий рахунок згідно вказаного банківського договору від 27.04.2004 р. (а.с. 25).

Відповідно до п. 7.3 цього договору (а.с. 6 зв.) його дія продовжується протягом 60 днів після закінчення дії емітованої картки клієнта. Тому на підставі зазначених вимог договору банк 18.05.2005 р. виконував відповідні банківські операції відповідно до своїх обов'язків за договором, а 24.06.2005 р. вилучив ндастикову картку у ОСОБА_1

Подальші вимоги позивача щодо виплати йому грошових сум з карткового рахунку не були виконані банком не з вини останнього, а у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 паспорту для одержання належних йому коштів через касу банку.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок про відсутність вини відповідача в несвоєчасному отриманні грошових коштів ОСОБА_1 з його карткового рахунку та недоведеності обставин, на які посилався позивач.

 

Доводи ОСОБА_1 про те, що всі його дії після вилучення картки підпадають під дію ст. 204 ЦК України, тобто є презумпцією їх правомірності, оскільки у банківському договорі відсутні відомості про порядок обліку иластикових карток, є безпідставними.

Відповідно до зазначеної норми закону встановлена презумпція правомірності правочину, а не дії однієї з сторін цього правочину. На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції укладений між сторонами по справі договір за № НОМЕР_1 про обслуговування локальних шіастикових карток не був у встановленому законом порядку визнаний недійсним і не оспорений ні однією із сторін.

Також не грунтуються на законі й доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального закону щодо залишення без розгляду його заяви про виготовлення окремим процесуальним документом обгрунтувань висновків суду. Зазначені позивачем вимоги регулювалися ч.2 ст. 203 ЦПК України 1963 p., який втратив чинність з 01.09.2005 року після набрання законної сили ЦПК України 2003 р.

Відповідно до ч.З ст. 2 ЦПК України 2003 р. провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду після набрання законної сили ЦПК України 2003 р. і розгляд справи судом здійснювався відповідно до норм цього Кодексу, які не передбачають виготовлення судом обґрунтувань свого рішення у окремому процесуальному документі, такі вимоги позивача є безпідставними.

Судова колегія вважає, що рішення районного суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308,313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація