АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2006 р. судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого судді  Косогор Г.О.,

Суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.,

при секретарі Зелінському О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Белградського районного суду Одеської області від 29 червня 2006 року у цивільній справі за позовом АППБ « Аваль » до ОСОБА_1 про стягнення боргу по кредитному договору та про розірвання договору,-

встановила:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним.

Пізніше позивач уточнив свої вимоги в яких просив стягнути з відповідача забаргованість по кредіту: по кредіту - 4545 грн.; по пені - 120 грн.54 коп., а також судові витрати - 51 грн. а всього - 4716 грн 54 коп.

Відповідач позов не визнав. Рішенням суду позов задоволено. На рішення суду  відповідач приніс апеляційну скаргу в який просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд посидаючись на порушення судом норм матеріального і прцесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу

і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з

додержанням вимог матеріального і процесуального права.___________________

Справа №  22- 5668/ 2006 рік

Головуючий у суді 1-йінстанйії Шевера В.Д.                                                  Суддя-доповідач ІсаєваН.В.

Судом встановлено, идо між позивачем і відповідачем 17.11.2004 року укладено кредитний договір № НОМЕР_1 про надання споживчого кредіту в розмірі 5000 грн. строком до 17.11.2005 року зі сплатою 0.001% річних за користування кредитом. По умовах цього договору позивач повністю виконав прийняті на себе зобов*язання і передав відповідачу кредитні кошти тобто 5000 гривень. Разом з тим відповідач прийнятих на себе зобов*язань но умов вищеназванного кредитного договору не виконав і позивачу у встановлених розмірах і встановлені строки кредит не повертав. ,

Станом на 15.06.2005 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 4665 грн.54коп.

Наведене підтверджено посненням сторін, кредитним договором № НОМЕР_1 від 17.11.2004 року, розрахунком заборгованості відповідача по умовах названого договору станом на 15.06.2005 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідним до умов договору.

В зв*язку з тим, що відповідач не виконував прийняті на себе зобов*язання, передбачені названим кредитним договором, вимога позивача в тім числі і про достракове розірвання договору ( ч. 2 ст. 651 ЦК України) піддягала здоволенню.

Твердження відповідача про те, що він не повинен нести відповідальність по кредтному договору, суд правильно дійшов до висновку, що вони є неогрунтованими, так як, відповідач, відповідач, особисто звернувся до позивача з заявою про надання йому кредиту ( а.с. 12-13),  надав ксерокопію свого паспорту, довідку про свої прибутки, свій індентифікаційний номер, він же надав рахунок НОМЕР_2 (ах. 11 ) куди і кому позивач повинен був перерахувати кредитні кошти.

Крім цього відповідач особисто уклав з поивачем договір застави майна в якому вказав на те, що заставлене майно на суму одержаного ним кредиту знаходиться під заставою за адресою: АДРЕСА_1, тобто у відповідача дома. Під цим договором застави відповідач особисто вказав на те, що він з умовами договору застави майна згоден, що підпис на цьому договорі він зробив власноручно і добровільно.

Таким чином у відповідності до ст. 1054 ЦК України відповідач, як сторона кредитного договору, був зобов*язаний повернути позивачу, одержаний кредит та сплатити проценти і пеню.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, ч.І п. 1 ст. 307, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити .

Рішення Болшрадського районного суду Одеської області від 29 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.