Справа  № 22-10550                            Головуючий-в 1 інстанції-Вірченко О.М.

Категорія - 36                                                           Доповідач - Шевченко В.Ю.

РІШЕННЯ іменем     України-

23 листопада 2006 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого Гурової G.M.

суддів Шевченко В.Ю.,Могутової Н.Г.

при секретарі Миснянко М.В.                                   

з участю відповідача,                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шахтарського  міськрайсуду Донецької області від 22 вересня 2006р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2006р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 1\3частини доходів відповідача щомісячно, посилаючись на те, що вона не працює, оскільки доглядає за їх сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього нагляду. Відповідач працює і має можливість надавати матеріальну допомогу на її утримання.

Рішенням Шахтарського міськрайсуду від 22 вересня 2006р. позов задоволено

частково, с ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на

утримання позивачки у розмірі 1\5 частини всіх видів'його доходів щомісячно, починаючи з 27.07.2006р.                                                                                                          

Відповідач ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, де просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1,посилаючись - на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом: неправильно застосовані вимоги ст, 8 8 Сімейного кодексу України, оскільки син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., на момент пред"явлення позову не мав статусу дитини, оскільки досяг повноліття, а тому позивачка не має права на одержання від відповідача матеріальної допомоги на своє утримання відповідно до вимог зазначеної статті. Крім того, згідно рішення Шахтарського міськрайсуду від 17 серпня 2006р. з нього на користь його непрацездатного сина ОСОБА_3 вже стягнуто аліменти у розмірі 1\4 частини доходів щомісячно на період інвалідності сина. Також апелянт посилається на те, що суд не прийняв до уваги, що позивачка є працездатною особою, тоді, як він потребує постійного медичного лікування.

В засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної

скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення

суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні

позову ОСОБА_1, виходячи з наступних підстав.                                                   

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог, викладених у ст,88 Сімейного кодексу України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Однак, суд зробив помилковий висновок відносно того, що правовідносини за даним позовом регулюються зазначеною нормою закону, оскільки згідно до ч.іст.б Сімейного кодексу України і ст.1 Конвенції про права дитини, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто термін "Дитина" як правова категорія, має чітко визначену вікову межу -18 років.

Встановлено, що на момент пред"явлення даного позову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., не мав правового статусу дитини, оскільки досяг вісімнадцятирічного віку.

Таким чином, вимоги ст.88 СК України не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, а тому судом першої інстанції при вирішенні зазначеного позову були порушені норми матеріального права, внаслідок чого суд дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1''про стягнення на її користь аліментів з ОСОБА_2 у зв"язку з доглядом за дитийрю-інвалідом.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є працездатною особою, за рішенням Шахтарського міськрайсуду від 17 серпня 2006р., яке набрало чинності, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на його утримання у розмірі 1\4 частини усіх видів доходів відповідача щомісячно, на період інвалідності ОСОБА_3

Відповідно до вимог п.4ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.304,п,4ч.1ст.309,313,ет.316 ЦПК України,  апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шахтарського міськрайсуду Донецької області від 22 вересня 2006р. скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду  України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

  Головую;