Справа № 22-10575 Головуючий в І інстанції- ЧекінаВ.С.
Категорія - 21 Доповідач - Шевченко В.Ю.
УХВАЛА іменем України
23 листопада 2006 року
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого Гурової О.М. суддів Шевченко В.Ю.,Могутової Н.Г. при секретарі Миснянко М.В. з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайсуду Донецької областівід 06 жовтня 2006р. за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Шахтарську про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Апеляційного суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайсуду від 06 жовтня 2006р., яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь з відповідача стягнуто моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві у розмірі 12000грв.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не було надано належних доказів щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, цей факт не підтверджено відповідним висновком МСЕК. Крім того,.суд не врахував, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006р." дія окремих статей Закону України„Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 , в тому числі відносно відшкодування моральної шкоди, зупинено. Суд розглянув позовні вимоги, за якими сплинув передбачений законом 3-місячний строк для звернення до суду.
Представник відповідача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, тривалий час працюючи на підприємствах вугільної промисловості, отримав професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК від 10 травня 2006р. позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв"язку з професійним захворюванням - хронічна вертеброгенна радикулопатія. Він визнаний інвалідом 3 групи. Враховуючи, що внаслідок. професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню' на користь позивача, у сумі 12000грв.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Згідно змісту вимог ст.ст. 1,21,28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 (зі змінами та доповненнями) у разі настання страхового випадку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок у встановленому законом порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну робітникові внаслідок ушкодження здоров"я, у тому числі і моральну шкоду при наявності підстав факту спричинення цієї шкоди потерпілому. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок шкідливих умов праці позивач отримав професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК від 10 травня 2006р. йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв"язку з професійним захворюванням - хронічна вертеброгенна радикулопатія з переоглядом 01.06.2007р.Він визнаний інвалідом 3 групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок ушкодження здоров"я за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-X1V. Згідно змісту вимог ст.34 вказаного Закону України висновок МСЕК про наявність моральної шкоди передбачено у випадку заподіяння шкоди умовами виробництва, яка не спричинила стійкої втрати потерпілим працездатності. Із матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004р. № 1 -рп\2 ушкодження здоров"я, спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеню втрати професійної працездатності спричиняє йому моральні і фізичні страждання. Обов"язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. .
Доводи відповідача про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2006
рік" вказані виплати зупинено, суд не може прийняти до уваги, оскільки це суперечить
положенням ч.2. ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що
заподіяли втрату працездатності", де зазначено, що фінансування Фонду соціального
страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців,
капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, прибутку,
одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, коштів
одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів з підприємств,
добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Доводи апеляційної скарги щодо позивачем пропущено 3-місячний строк для звернення до суду з вказаним позовом, є неспроможним, оскільки відповідно до вимог CT.268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю позовна давність не поширюється.
В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Зокрема, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що у зв"язку із професійними захворюваннями позивача визнано інвалідом 3 групи, встановлено ЗО % втрати професійної працездатності, за станом здоров"я він не може працювати за спеціальністю і його було звільнено з роботи на підставі п.2ст.40 КЗПП України, було порушено звичайний уклад його життя, оскільки він у зв"язку з ушкодженням здоров"я не може доиомогати своїй родині, що впливає на його психологічний стан. Тому, з урахуванням конкретних обставин, з дотриманням вимог ч.Зст.34 Закону України,,Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", суд правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 12000грв.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її зменшення не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справ.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду
залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,ст.314 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в
м.ІІІахтарську відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайсуду Донецької області від 06 жовтня 2006р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрйння законної сили.
Судді
Головуюч