Справа № 22-10695/2006 Головуючий у 1 інстанції - Клешньов O.I.
Категорія-21 Доповідач - Гурова О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої- ГуровоїО.М., суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю., при секретарі - Миснянко М.П.,
за участю - сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського
районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 жовтня 2006 року в справі за- позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 жовтня 2006 року, яким позовні вимоги задоволено частково.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області просить скасувати зазначене рішення у зв'язку з тим, що згідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання" від 23.09.1999 p., всі види соціальних послуг і виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК; стягуючи на користь позивача 14 000 грн., у відшкодування моральної шкоди, суд не навів у рішення мотивів, відповідно до яких він прийшов до такого висновку. Крім того, відповідно до п.27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту „є" п.1, ч.1,ст. 21, ч.З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, посилався нате, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості з 1978 р. до 2005 р. в якості ІНФОРМАЦІЯ_1, де отримав професійне захворювання, на хронічну вертеброгєнну радикулопатію. За висновками МСЕК від 12.05.2005 року йому вперше встановлена третя група інвалідності та 55% втрати працездатності безстроково, з яких 40% - в зв"язку з вказаним професійним захворюванням, а 15% - в зв"язку з трудовим каліцтвом, що мало місце в 1982 році. Враховуючи тяжкість стану здоров"я, необхідність додаткових зусиль для організації його життя, порушення звичайних життєвих стосунків, суд вважав за можливе стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 14000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, що судом при розгляді даної справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з вугледобувними підприємствами, де протягом майже 30 років працював прохідником з повним робочим днем в підземних умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання -хронічну вертеброгенну радикулопатію.
Рішенням МСЕК від 12.05.2005 року йому вперше встановлена третя група інвалідності та 55% втрати працездатності безстроково, з яких 40% - в зв"язку з вказаним професійним захворюванням, а 15% - в зв"язку з трудовим каліцтвом, що мало місце в 1982 році.
Відповідно до ст. 21 п.1 пп. „є" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст. 1 згаданого Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві ' чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров»я тощо.
Ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов»язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із хворобою, постійні приступи болю в попереку, загальну слабкість, зниження активності та обмеженість
рухів, порушення нормального укладу життя і обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для
його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки про втрату позивачем права на відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України «„Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, а тому він не має зворотної сили.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про наявність висновку обласної травматологічної МСЕК, яка не виявила змін у психоемоційному стані ОСОБА_1, оскільки комісія виходила з медичних критеріїв, а в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду. України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" дано правове поняття моральної шкоди, під якою слід розуміти „втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі". Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: в моральних преживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.