Справа № 22-10726/2006 Головуючий у 1 Інстанції - Андреев В.В.
Категорія -21 Доповідач - Гурова О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої- Турової О.М., суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю. при секретарі - Миснянко М.П., за участю -- позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дзержинську Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 27 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дзержинську Донецької області про .відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва.-
ВСТАНОВИЛА:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дзержинську Донецької області звернулось до Апеляційного суду Донецької області з , апеляційною скаргою на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 27 вересня 2006 року, яким: позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користьОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10500 грн.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дзержинську Донецької області просить скасувати зазначене рішення у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" на теперішній час відповідальності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за моральну шкоду немає. Також судом не враховані особливості надання соціальних виплат, передбачених Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно якого, усі види соціальних послуг І виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК, довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Таким чином, доказів у підтвердження й обгрунтування своїх позовних вимог, які б могли зробити висновок у заподіянні моральних страждань, позивач не представив. Судом при постановці рішення дана невірна оцінка глибини фізичних і моральних страждань позивача.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, посилався на те, що позивач працював на підприємстві вугільної промисловості - шахті ім. Дзержинського - з 1977 р. до 2006 р. в якості ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, де отримав професійне захворювання на хронічну вертєброгенну попереко-хрестцову радикулопатію. За висновками МСЕК від 18.04.2002 року йому встановлена третя груда інвалідності та 60% втрати працездатності безстроково, з яких вперше 35% - в зв"язку з вказаним професійним захворюванням, а 25% - в зв"язку з травмами на виробництві, які мали місце в 1995 та 1998 роках. Враховуючи тяжкість стану здоров"я, необхідність додаткових зусиль для організації його їкиття, порушення звичайних життєвих стосунків, суд вважав за
можливе стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 10500 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог
матеріального і процесуального права.
Встановлено, що судом при розгляді даної справи таких порушень припущено не було,
тому підстави для скасування рішення відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, де протягом майже 30 років працював на роботах з повним робочим днем в підземних умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання -хронічну вертеброгенну радикулопатію.
Рішенням МСЕК від 18.04.2002 року йому встановлена третя група інвалідності та 60% втрати працездатності безстроково, з яких вперше 35% - в зв"язку з вказаним професійним захворюванням, а 25% - в зв"язку з трудовими каліцтвами, що мали місце в 1995 та 1998 р.
Відповідно до ст. 21 п.1 пп. „є" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст. 1 згаданого Закону незалежно від
відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров»я тощо.
Ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов»язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання. Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із хворобою, постійні приступи болю в попереку, загальну слабкість, зниження активності та обмеженість рухів, порушення нормального укладу життя і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від невгасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Дзержинську про втрату позивачем права на відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України «„Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, а тому він не має зворотної сили.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську
відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 27 вересня.2006 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: