Справа № 22-10491 /06 p. Категорія -21
Головуючий у 1 інстанції - Дрюк П.М. Доповідач - Дем*яносов М.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2006 р. Апеляційний
головуючого
суддів
суд Донецької області в складі:
Новікової Г.В.
Єлгазіної Л.П. Дем*яносова М.В.
при секретарі Коваленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 29 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 29 червня 2006 року в частині стягнення з відповідача моральної шкоди , яким було частково задоволено її позовні вимоги і стягнуто на її користь з ОСОБА_2 і просить його в частині стягнення моральної шкоди скасувати і постановити нове , яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи скарги зводяться до того , що суд першої інстанції стягуючи з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. неповно з*ясував обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, а саме не врахував, що вона стала інвалідом другої групи, отримала тяжкі тілесні ушкодження у зв*язку з чим довгий час знаходилася на лікування, також суд не в повній мірі врахував характер та тривалість фізичних страждань і у зв*язку з цим істотних вимушених змін у її життєвих стосунках. Позивачка у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримла і просила її задовольнити у повному обсязі. Відповідач проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав. При розгляді справи судом першої інстанції вірно було становлено, що дійсно 16 березня 2003 року з вини відповідача ,який на належному йому автомобілі „ Фольксваген" перевозив пасажирів в тому числі і позивачку, сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження , а саме компресійні переломи 3,4,5 позвонків та перелом грудини. Вина відповідача знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи, дослідженими доказами, про що ОСОБА_2 не заперечував. Відповідно до ст. 450 ЦК України ( в редакції 196,3 року) організації і громадяни, діяльність яких пов*язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, власники автомобілів та інші), зобов*язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили. Статтею 440-1 ЦК України ( в редакції Закону яка діяла на час винекнення правовідносин) передбачено, що моральна шкода, заподіяна громадянину діяннями ін.дої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Встановивши, що з вини відповідача сталася ДТП, в наслідок чого потерпіла отримала ушкодження здоров*я , суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь позивачки з ОСОБА_2 2452 грн. - витрати на лікування. Рішення суду в цій частині не оскаржується.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача моральну шкоду, суд першої інстанції вірно виходив з того, що винними діями ОСОБА_2 також спричинена позивачці і моральна шкода, однак з вказаним розміром і висновками на підставі яких він зменшив суму до 5000 грн. погодитись неможливо з наступних підстав.
Постановляючи рішення в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, являється підставою для його зміни.
Відповідно до роз*яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема , враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідких тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Зменшуючи розмір моральної шкоди суд прийшов до такого висновку з урахуванням його майнового стану, однак вказані обсттавини, а саме те, що у відповідача тяжкий матеріальний стан не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається із матеріалів справи , навпаки, відповідач має на праві приватної власності будинок в ІНФОРМАЦІЯ_1, автомобіль „ Фольксваген", працездатну дружину, тому апеляційний суд вважає, що з урахуванням майнового стану відповідача, конкретних обставин справи, а саме те що позивачка після ДТП тривалий час знаходилася на лікуванні, отримала тяжкі тілесні ушкодження які спричинили їй сильний фізичний біль, в молодому віці стала непрацекздатною у зв*язку з чим різко змінився її звичайний спосіб життя і це потребує від неї додаткових зусиль для його організації , а тому з урахуванням конкретних обставин справи стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 15 000 грн., що є справедливою сатисфакцією спричиненої їй моральної шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Великоновоселківського районного суду Донецької обасті від 29 червня 2006 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
В іншій частині рішення не оскаржено
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.