Справа №22-10467 \06р. Категорія  - 21

Головуючий у 1 інстанції - Карабан І.І Доповідач -     Дем*яносов М.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

гоовуючого  Новікової Г.В.

суддів                    ЄлгазіноїГ.В.

Дем*яносова М.В.

При секретарі   Коваленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області на рішення Кіровського міського суду Доненцької області від 20 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ   :

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 20 вересня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 пред'явлений до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі    20 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовнгих вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого матеріального та процесуального закону і фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди . Крім того також вважають, що суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України \ в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей\ „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" зупинено на 2006 рік , а також те що Фондом позивачеві проводяться видолати й інших страхових виплат , в тому числі і одноразова допомога, які вважають, що також компенсують і моральну шкоду.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення  суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами , але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не надав належної оцінки наданим доказам.

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно довгий час , з 1972 року працював на підприємствах вугільної промисловості. У зв*язку з роботою довгий час в шкідливих та небезпечних умовах він отрмав профеесійне захворювання-хронічний обструктивний бронхіт пильової етіології, 11 стадії, легеневу недостатність 1-11 стадії. Згідно висновку МСЕК від 20.10.2005 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню і визнано інвалідом 3 групи безстроково.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров*я.

Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки погодитися не можна.

Відповаідно до роз*яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайновоі\  шкоди суд визначає в межах „заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди , суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з Фонду на користь ОСОБА_2  20 000 грн. , не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування моральної шкоди, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, а також керуючись принципом доцільності та справедливості зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 12 000 грн, що є справедливою сатисфакцією спричиненої позивачеві моральної шкоди.

Разом з тим, Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого  погіршено.    Як і доводи представника відповідача про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного заїхворюв.ання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу Державного

бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасуваня рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 чЛ п. З, ЗО 9, 313, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ   :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Кіровське Донецької області задовольнити частково.

Рішення   Кіровського міського суду   Донецької  області від  20 вересня 2006; року

змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних^ випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське   Донецької області на  користь ОСОБА_1  у  відшкодування  моральної  шкоди  грошову компенсацію у розмірі 12 000 грн.

Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання  законної сили.