АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Одинака О.О., Литвинюк І.М.

секретаря Лисак О.А.

за участю: представника ПАТ КБ „ПриватБанк" -Бацей Т.М.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання підвищення процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» незаконною та визнання п.п.2.3.1. п.2.3. кредитного договору незаконним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2013 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Посилається на те, що відповідно укладеного договору № CVCWAW37490030 від 24 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 51482,50 гривні зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 грудня 2012 року.

--------------------------------------------------------------------------------------------

22ц - 1461/13 Головуючий у 1-й інстанції Єфтеньєв О.Г.

категорія 19/27 Суддя-доповідач Владичан А.І.

З 01 лютого 2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі п.2.3.1. кредитного договору збільшив відсоткову ставку за кредитним договором з 10.08% до 21,36%. На виконання вищевказаного пункту Приватбанком на адресу ОСОБА_2 було надіслано листа про збільшення відсоткової ставки за договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позичальник погодився із запропонованою банком відсотковою ставкою, оскільки ним здійснювалися платежі по підвищеній відсотковій ставці. В подальшому з 25 жовтня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» було зменшено позичальнику ОСОБА_2 відсоткову ставку з 21,36% до 19,36%.

Дана зміна відсоткової ставки свідчить про зворотню реакцію банку на те, що позичальником хоч і частково, але вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості. Незважаючи на часткове погашення заборгованості позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував умови договору і станом на 07 травня 2013 року заборгованість по кредитному договору складає 45 102,41 гривня. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору, та понесені банком судові витрати.

ОСОБА_2 не погодившись з позовними вимогами ПАТ КБ «Приватбанк» подав зустрічну позовну заяву про визнання підвищення процентної ставки та п.п.2.3.1. п.2.3. кредитного договору незаконними. Свої вимоги обґрунтовує тим, що кредитодавцем в односторонньому порядку всупереч чинному законодавству було змінено умови кредитного договору № CVCWAW37490030 укладеного 24 грудня 2007 року, через підвищення розміру процентної ставки за користування кредитом. Свою згоду на підвищення відсоткової ставки по кредитному договору не надавав, і взагалі його належним чином не було повідомлено про дану обставину. Вважає, що відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України встановлений договором розмір відсоткової ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, оскільки як вбачається з листів - повідомлень банку, процентна ставка по кредитному договору підвищується банком з 01 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності ст.. 1056-1 ЦК України. Просив визнати підвищення процентної ставки та п.п.2.3.1. п.2.3. кредитного договору незаконними.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2013 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору на загальну суму 45102,41 грн., в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визнання підвищення процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» незаконною та визнання п.п.2.3.1. п.2.3. кредитного договору незаконним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Хотинського районного суду від 20 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, та задовольнити його зустрічні позовні вимоги про визнання підвищення процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» незаконним та визнання п.п.2.3.1. п.2.3. кредитного договору незаконним .

Посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано усі фактичні обставин справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню, а рішення суду в частині стягнення заборгованості слід змінити, а в частині відмови в задоволенні зустрічного позову слід скасувати з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов договору який згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим до виконання, в порушення ст. 525 ЦК України односторонньо відмовився від своїх зобов'язань за кредитним договором, порушив свої зобов'язання по поверненню суми кредиту. Також посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 знав про підвищення відсоткової ставки ще на початку 2009 року, про що повідомив його представник банку.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Згідно кредитного договору № CVCWAW37490030 укладеного 24 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 51482,50 гривні зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 грудня 2012 року.

Пунктом 2.3.1. цього договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ України на момент укладення даного договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки банком. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшена курсу долара США.

За даними статистичної звітності банків України середньозважена ставка по кредитах банків України у жовтні 2008 року збільшилась у порівнянні з червнем 2007 року.

Суд першої інстанції невірно дійшов до висновку про те, що «Банк» належним чином повідомив «Позичальника» про підвищення відсотків за кредитним договором, взявши до уваги як доказ цьому поштовий реєстр, який містить інформацію про відправлення листа боржникові про підвищення процентної ставки. Однак «Банк» не надав доказів про те, що такий лист був вручений «Позичальнику» і не спростував заперечення ОСОБА_2 про те, що таке повідомлення ним не отримано.

Таким чином в даному випадку має місце неналежне повідомлення боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом. Виходячи з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 достовірно дізнався про зміну відсоткової ставки лише під час розгляду справи в суді.

Суд вважає дії відповідача правомірними в плані продовження сплати за користування кредитом в розмірах, встановлених сторонами під час укладення кредитного договору, тобто 10,08%.

Разом з тим з розрахунку наданого банком за договором № CVCWAW37490030 від 24 грудня 2007 року по ставці 10,08% укладеного сторонами, станом на 07 травня 2013 року відповідач заборгував позивачу 5308 грн.95 коп. по тілу кредиту, 313 гривень 64 копійки відсотків за користування кредитом, 1976 гривень 96 копійок заборгованості по комісії за користування кредитом та 838 гривень 41 копійка пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а всього 8437 гривень 95 копійок, які підлягають стягненню з ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності. Однак даний висновок суду є помилковим і таким, що не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено колегією суддів банк, починаючи з 01 лютого 2009 року, в односторонньому порядку збільшив відсоток за користування наданим кредитом з 10.08% до 21.36%. В подальшому з 25 жовтня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» було зменшено позичальнику ОСОБА_2 відсоткову ставку з 21.36% до 19.36%. Про вказані дії банку апелянт дізнався у 2012 році.

Судом встановлено, що доказів належного повідомлення позивача про збільшення відсоткової ставки банком не надано. Інформації щодо обґрунтування причин підвищення відсоткової ставки, а також проведення відповідних розрахунків, до позивача також не було доведено належним чином.

Таким чином апелянтом не порушено строків позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом про визнання п.п.2.3.1. п.п.2.3. кредитного договору незаконним та про визнання підвищення процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» незаконним.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи кредитний договір сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору він може бути розірваний або змінений тільки за згодою сторін або згідно чинного законодавства.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати всі докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст.60,131 ЦПК України позивач не надав суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог щодо визнання п.п.2.3.1. п.2.3. кредитного договору недійсним.

З таких підстав слід відмовити апелянту в задоволенні наведених вимог.

Підлягають до задоволення зустрічні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсним підвищення процентної ставки за користування кредитом, оскільки, як встановлено колегією суддів, банк не належним чином повідомив боржника про підвищення процентної ставки за кредитом, тобто допустив грубе порушення п.2.3.1. кредитного договору згідно якого передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ України на момент укладення даного договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки банком, але банком було порушено порядок повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки за кредитом.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором слід змінити, а в частині відмови про визнання підвищення процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» незаконним та визнання п.п.2.3.1. п.2.3 кредитного договору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні цієї позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Cтягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), жителя АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № CVCWAW37490030 від 24 грудня 2007 року в розмірі 8437 гривень 95 копійок.

Рішення в частині відмови в позові про визнання підвищення процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» незаконним та визнання п.п.2.3.1. п.2.3 кредитного договору незаконним скасувати.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання підвищення процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» незаконним та визнання п.п.2.3.1. п.2.3 кредитного договору незаконним задовольнити частково.

Визнати недійсним підвищення процентної ставки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з 01 лютого 2009 року, без згоди позичальника ОСОБА_2.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним п.п.2.3.1 п.2.3. кредитного договору № CVCWAW37490030 про право банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку без письмового повідомлення споживача протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 229 гривень 40 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: