АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.
секретаря Лисак О.А.
за участю: відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 жовтня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно укладеного договору № CVXRRX33570393 від 27.06.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4896 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» Стандарт) складає між ОСОБА_1 і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
____________________________________________________________________
№ 22ц-1605/2013 р. Головуючий у І інстанції Асташев С.А.
Категорія: 19/27 Суддя-доповідач Владичан А.І.
В порушення норм закону та умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, щомісячних погашень не здійснював і станом на 24 травня 2013 року має заборгованість в розмірі 52522 ,27 гривень. ПАТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 52522,27 гривень та судовий збір.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 34 430,28 гривень, та понесені банком судові витрати.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що незаконність та необґрунтованість рішення полягає в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушенні судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» надав кредит ОСОБА_1 у розмірі 4896 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, і станом на 24.05.2013 року його заборгованість становить 52522,27 гривень, яка складається з наступного: 4896,00 гривень заборгованість за кредитом; 19546,03 гривні заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2115,00 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом; 22987,99 гривень пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 гривень штрафу (фіксована частина) , та 2477,25 гривень відсоткової складової штрафу.
Згідно ст. ст.525,526,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір завданих йому фактичних збитків, тому необхідно зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з ОСОБА_1 пеню в розмірі 4896 гривень, тобто суму тіла кредиту.
Згідно до ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.
Судом установлено, що згідно кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4896 гривень, належним чином умови договору не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість. Заяву на отримання кредиту ОСОБА_1 підписував особисто, за власною волею, без тиску сторонніх осіб.
Посилання апелянта на те, що кредитний договір ним був укладений внаслідок вчинення шахрайських дій іншими особами не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 розумів значення вчинюваної ним угоди. Як пояснив апелянт і це встановлено вироком Садгірського районного суду від 15 березня 2012 року, він за винагороду погодився оформити кредитний договір на своє ім'я на придбання побутової техніки. ОСОБА_1 отримав кредит, за вказані кошти придбав телевізор і холодильник, і після отримання цих товарів передав їх стороннім особам.
Таким чином, посилання апелянта на те, що засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 шляхом вчинення шахрайства заподіяли матеріальних збитків ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 4896 гривень не відповідає дійсності. Крім цього, вироком суду заподіяні збитки в сумі 4896 гривень стягнуто солідарно з засуджених не на користь банку, а на користь відповідача.
Щодо вимог ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, то немає підстав для її застосування, оскільки згідно п.5.5 Кредитного договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Строк дії кредитного договору від 27. 06.2007 року закінчився 27.12. 2008 р., а ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом 02.07.2013 р., тобто тобто до спливу строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 жовтня 2013 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: