Справа №22а-2214 2006р. Головуючий у 1 інстанції Гонтаренко Т.М.
Категорія 11,18 Доповідач Кривохижа В. І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С. при секретарі Дімановій Н.І. за участю адвоката Синельникова Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2003 року ОСОБА_2звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
Зазначав, що 23 травня 2002 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого він позичив відповідачу гроші в сумі 23 985 грн., що еквівалентно 4 500 доларам США, на строк до 1 жовтня 2002 року. З метою забезпечення виконання договору відповідач, діючи від імені ОСОБА_4, згідно договору від 23 травня 2002 року передав йому у заставу автомобіль "Форд Транзит".
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за договором позики, він і просив стягнути на його користь 23 985 грн. боргу та 9 000 грн. штрафу за несвоєчасне виконання договору, звернувши стягнення на предмет застави автомобіль "Форд Транзит".
У березні 2006 року третя особа ОСОБА_1 заявив самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору від 23 травня 2002 року в частині застави автомобіля.
Зазначав, що згідно договору купівлі-продажу від 13 травня 2003 року він є добросовісним набувачем і власником спірного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію на який отримано ним 4 червня 2003 року. Вважаючи, що ОСОБА_4 не надавала ОСОБА_3 права передавати в заставу спірний автомобіль з метою забезпечення його особистих зобов'язань, довіреність від 4 квітня 2002 року, як і договір застави майна від 23 травня 2002 року в цій частині не відповідають вимогам: закону і є недійсними.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року первісний позов задоволений, в вимогах третьої особи відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови йому у задоволенні позовних вимог, зверненні стягнення на належний йому автомобіль через порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, зокрема, що він є добросовісним набувачем. Проте, суд взяв до уваги текст довіреності з дописками, які відсутні в довіреності, наданій суду нотаріальною конторою. При цьому, без законних на те підстав звернув стягнення на належний йому автомобіль.
Заслухавши доповідача, пояснення представника третьої особи, дослідивши
матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді
першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в
позовних вимогах третьої особи, зверненні стягнення на автомобіль підлягає скасуванню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно договору позики від 23 травня 2002 року
ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 23 985 грн. і з метою забезпечення
виконання зобов'язання, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_4,
передав у заставу ОСОБА_2 автомобіль марки "Форд Транзит".
Відмовляючи у задоволенні вимог третьої особи, суд посилався на ст. 27 Закону України "Про заставу" відносно того, що при переході майна, що є предметом застави у власність іншої особи, застава зберігає свою силу. Проте, колегія суддів не може погодитися з цими висновками суду. Відповідно до ст. 145 ЦК України 1963, чинного до даних правовідносин, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник , вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_1 ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 купив спірний автомобіль "Форд Транзит", який нікому не проданий, не подарований, не закладений, не знаходиться під арештом, судового спору щодо нього не ведеться (а.с. 31), тобто, останній, є його власником і добросовісним набувачем.
Згідно ст. 62 ЦК України 1963 року угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Із матеріалів справи вбачається, що в тексті довіреності від 4 квітня 2002 року, направленій Світловодською міською державною нотаріальною конторою за запитом суду першої інстанції ( а.с. 151-152), відсутнє слово "заставити", дописане в тексті довіреності, наданій суду позивачем.
Із протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_4 не надавала таких повноважень ОСОБА_3 і нічого не знала про передачу автомобіля у заставу (а.с. 18, 147).
Відповідно до ст.63 ЦК України 1963 року угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Тому законних підстав для застави належного ОСОБА_4 автомобіля
"Форд Транзит" з метою забезпечення особистих зобов'язань повіреного ОСОБА_3 не було.
В зв'язку з чим договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу НОМЕР_2 в частині застави спірного автомобіля , укладений з порушенням вимог ст. ст. 48, 62, 63, 386, 388, 390 ЦК України 1963 року, не відповідає вимогам закону і є недійсним.
В зв'язку з чим не можна визнати законним і обгрунтованим звернення стягнення на автомобіль, власником якого є ОСОБА_1
На зазначені обставини не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді справи, ухваливши в цій частині рішення, яке не грунтується на законі.
В зв'язку з тим, що суд фактичні обставини справи з'ясував, але висновки суду не відповідають цим обставинам, неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 309 ЦПК України скасувати рішення в цій частині і ухвалити нове, задовольнивши вимоги третьої особи та відмовивши позивачу у зверненні стягнення на автомобіль. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Рішення Світловодського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року в частині відмови у вимогах третьої особи, зверненні стягнення на автомобіль -скасувати.
Визнати договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу НОМЕР_2 в частині застави автомобіля "Форд Транзит", 1991 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_4 - недійсним.
Відмовити ОСОБА_2 у зверненні стягнення на автомобіль "Форд Транзит", 1991 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_4, зареєстрований за ОСОБА_1. В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.