Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-ас-477   2006 р.                                                                      Головуючий у 1-й інстанції -Яковлєв О.В.

Категорія -39                                                                                                 Доповідач - Потапенко В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21      грудня   2006   року   Колегія   суддів   судової  палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого-судді - Бубличенко В.П. Суддів - Сукач Т.О., Потапенка В.І. при секретарі - Куцокінь-Тимошенко О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішній справ України в Кіровоградській області про визнання дій неправомірними , на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 жовтня 2006 року . Заслухавши доповідача , представників сторін та дослідивши матеріали справи . колегія суддів . -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, представник позивача по справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 жовтня 2006 року у якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення , яким задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою   Ленінського     районного   суду   м.   Кіровограда   від   18.10.2006   року   у задоволенні позову відмовлено у повному об'ємі.

У апеляційній скарзі зазначається , що визнані судом встановленими обставини не грунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального права , не обґрунтовуються зібраними по справі доказами, суперечать матеріалам особової справи ОСОБА_1, грунтуються на припущеннях і не доводять, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його було звільнено на підставі п. 64 Д у зв'язку з службовою невідповідністю, що на час звільнення зі служби ОСОБА_1 був ознайомлений з негативними підставами звільнення . Інші позовні вимоги в частині перерахунку розміру пенсії суд не розглядав, докази не аналізував, обгрунтування не наводив, на нормативні документи не посилався, хоча рішення по суті прийняв.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає , що судом було повно з'ясовано обставини справи та постановлено законне і обгрунтоване рішення. Судом першої інстанції було встановлено , що наказом НОМЕР_1 «Про втрату зброї в Кіровоградському міському управлінні МВС та покарання винних» , ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ Кіровоградської області за п.64 «Д» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» ( далі Положення) - за службову невідповідність.

Підставою звільнення послужили матеріали службового розслідування по факту втрати ОСОБА_1 табельної зброї та рапорт останнього про звільнення. З наказом НОМЕР_1 «Про втрату зброї в Кіровоградському міському управлінні МВС та покарання винних» позивач був ознайомлений ,так як він був оголошений особовому складу органів та підрозділів УМВС в області, але протягом десяти років не звертався до суду з скаргою відповідно до глави 31-А ЦПК України / 1963 року/ . При звільненні позивач був під розпис ознайомлений з розрахунком вислуги років від 25.12.1995 року , в якому чітко зазначено , що звільнення проведено за п.64 «Д» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» - за службову невідповідність. Цей пункт звільнення зазначено в приписі , який позивач отримав для постановления на облік в Кіровоградський МВК.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов висновку , що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права в момент оголошення наказу від 18.11.1995 року та ознайомленням з розрахунком вислуги років для нарахування пенсії від 25.12.1995 року , тобто 19.12.1995 року . Поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів і доказів не надав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає    задоволенню з таких підстав .

Як вбачається з матеріалів справи ( ас.12) 18 листопада 1995 року начальником управління МВС України в Кіровоградській області було підписано наказ НОМЕР_1. пунктом 1 якого передбачено звільнити ОСОБА_1 за ст.64 «Д» Положення про проходження служби -через службову невідповідність , про що оголосити особовому складу органів підрозділів УМВС.

Останній раз до звільнення з ОВС позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні до 11.12.1995 року і після виписки з лікарні НОМЕР_2 був звільнений з ОВС по ст.64 пункт «Д» Положення.

Свідоцтво про хворобу НОМЕР_3 , яким позивач був визнаний непридатним для проходження служби датоване 21 грудня 1995 року , тобто видане вже після фактичного звільнення позивача з служби в ОВС.

Колегія суддів вважає , що оскільки на ІНФОРМАЦІЯ_1 не було висновку про хворобу позивача , відповідач на законних підставах звільнив позивача за наслідками службового розслідування факту втрати ним зброї, що відображено у наказі НОМЕР_1 .

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив той факт, що позивач знав про проведення службового розслідування з приводу втрати ним зброї і усвідомлював наслідки , пов'язані з втратою зброї.

Наведене вище свідчить про те , що позивач знав про підстави його звільнення ще у грудні 1995 року і висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску звернення до суду є правильним.

Виходячи з вищезазначеного , колегія суддів дійшла переконання . що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно правомірності звільнення позивача саме за ст.64 п.»Д» Положення , а також того , що про підстави свого звільнення позивач знав ще безпосередньо після звільнення, а тому при бажанні мав право оскаржити ці дії. але протягом 10 років не зробив цього .

Крім цього . колегія суддів вважає, і це підтвердив представник позивача у судовому засіданні ,що позивач не звертався до суду з приводу його звільнення за ст.64 п. «Д» Положення, оскільки розмір пенсії пенсіонерам МВС незалежно від підстав звільнення для відповідних категорій був однаковим , а тому підстава звільнення позивача не турбувала. Після внесення змін до Пенсійного законодавства стосовно працівників МВС і збільшення розміру пенсії деяким категоріям пенсіонерів позивач і проявив свою зацікавленість . Тобто цей позов пов'язаний саме з зацікавленістю позивача у збільшенні розміру отримуваної пенсії , шляхом оспорення підстав його звільнення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того , що суд не розглянув вимоги в частині перерахунку пенсії є безпідставним , оскільки розмір пенсії позивачу залежить від підстав його звільнення , а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність звільнення позивача за ст.64 п. «Д» Положення» .

Згідно п.1  ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення , а постанову суду без змін.

Колегія суддів дійшла переконання , що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування у межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.195, п.1ст.198 , ст.ст.200,205,206,254,255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 жовтня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.