Україна АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4423 Головуючий у суді першої
інстанції: Целух А.П. Категорія -33
Доповідач: Косогор Г.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року.
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого судді: Косогор Г.О.
Суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.
при секретарі - Ісаєвої Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до Одеської міської ради, ОСОБА_5, третьої особи - Одеського міського управління земельних ресурсів про зобов'язання передачі в користування земельну ділянку, на підставі придбаної давності, скасування рішення Одеської міської ради № НОМЕР_1від 16.06.2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 03.12.2004 року та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, третьої особи - Одеського міського управління земельних ресурсів про усунення порушень права власності на землю,
ВСТАНОВИЛА:
29 грудня 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_5, третьої особи - Одеського міського управління земельних ресурсів про зобов'язання передачі в користування земельної ділянки на підставі придбаної давності, скасування рішення Одеської міської ради № НОМЕР_1від 16.06.2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 03.12.2004 року, посилаючись на те, що протягом п"ятнадцяти років їх сім"я, проживающая за адресою АДРЕСА_2відкрито, добросовісно і безперервно користується земельною ділянкою, розташованою проти їх будинку, фактично спірна земельна ділянка є продовженням участку, на якому розташований їх будинок і мав огорожу. Однак, ка звернення до органів местного самоврядування зі зверненням про передачу їм у користування спірної земельної ділянки, їм було відмовлено. У той же період часу спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_5 у порядку приватизації, хоча остання ніколи не використовувала цю земельну ділянку.
Справа розглянута у відсутність представників Одеської міської ради і Одеського міського управління земельних ресурсів.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала, надала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - Одеського міського управління земельних ресурсів про усунення порушень права власності на землю.
Позивачі зустрічний позов не визнали.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2006 року у
задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 -
відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 - задоволено.
На дане рішення суду ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 -подали апеляційну скаргу, в якій просять дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог і відмову у позові ОСОБА_5, вказуючи на те, що воно ухвалено з порушенням норм права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та відмову у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що у ОСОБА_5 на законних підставах виникло право власності на спірну земельну ділянку, у той час, як позивачі, використовували спірну земельну ділянку самовільно. Крім того, за думкою суду доводи позовної заяви про те, що позивачі користувалися ділянкою протягом 15 років, не мають правового значення, так як і 5 річна давність користування має рахуватися з моменту набуття чинності Земельного Кодексу України, оскільки попереднім Земельним Кодексом України прийняття набувальної давності передбачено не було.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп.З і 4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовую, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 119 діючого Земельного Кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, громадянин, який тривало використовує земельну ділянку (добросовісно, відкрито і безперервно), може придбати на неї право у розмірах, вказаних у статті 121 ЗК України, у порядку,передбаченому ст. 118 ЗК України. А саме, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.7 постанови №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади у земельному спорі, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.З ст.152 ЗК України шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав ;визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову передачі у власність чи продажу земельної ділянки, розміщення об"єкту), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсним і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушенного права чи сам визнає це право за позивачем.
Крім того, у п.п. б) п.18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, вказано, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що згідно з положеннями ст.119 ЗК передача громадянину у власність або в користування земельної ділянки, якою він, вона, добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 15 років при відсутності документів на право на цю земельну ділянку, здійснюється у порядку, встановленому ЗК.
Ніяких вимог до неможливості застосування ст.119 ЗК України судом, ні вказана вище Постанова Пленуму Верховного Суду України, ні "Перехідні положення" ЗК не містять. Тому, судова колегія вважає доводи суду першої інстанції безпідставними.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на протязі п"ятнадцяти років сім"я ОСОБА_1 до якої входять ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 використовувала земельну ділянку розміром 0, 0800 га за адресою: АДРЕСА_1 під город, та неодноразово зверталася з заявою до місцевих органів про передання її у постійне користування, однак получила відмову.
Вказані обставини підтверджені поясненнями позивачів, викладеними у позовної заяви (а.с.3-4) ; заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до Малиновської райдержадміністрації м.Одеси від 16.12.04 р.(а.с.5); свідоцтвом про право власності на домоволодіння від 4.02.1993 року, відповідно до якого ОСОБА_4 належить по договору купівлі-продажи від 07.09.1990 року 2 жилих дома по АДРЕСА_2 ум.Одесі (а.с.6); відповіддю першого заступника начальника управління Одеського міського управління земельних ресурсів від 31.03.04 p., про відмову ОСОБА_1 щодо відведення в оренду земельної ділянки під город по АДРЕСА_1, напроти будинку №7 (а.с.7, 8); довідками про склад сем"ї ОСОБА_4(а.с.9); заявою Вітковичів до міського голови м.Одеси Боделана P.S. від 12.04.04р. про приватизацію спірної земельної ділянки, яка тривалий час знаходилась у їх користуванні (а.с.14) ; поясненнями позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_3 та їх представника у судовому засіданні (а.с.125-127); письмовою завою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.167); письмовою заявою голови органу самоорганізації населення комітету мікрорайону "Ленінський" (а.с.169); письмовою заявою ОСОБА_8.(а.с.172); копировкою кварталу 2-ого Станційного провулку (а.с.173-174).
Таким чином, судова колегія вважає, що наявні матеріали свідчать про те, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років і мають законне право на передачу їм у власність спірної земельної ділянки у порядку ст.118 ЗК" України.
Рішення Одеської міської ради НОМЕР_2 від 16.06.2004 року та державний акт на право власності на земельну ділянку від 03.12.2004 року повинні бути визнані недійсними, оскільки питання законності володіння ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою залежить від вирішення питання про право ОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на неї.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції обставини справи встановлені, але неправильно застосовані норми матеріального права, постановлено по справі судове рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відмову у позові ОСОБА_5
Керуючись ст. ст.307,309, 314, 319 ЦПК України судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4задовольнити.
Визнати право користування за набувальною давністю земельною ділянкою розміром 0,0800 га, розташованою за адресою м.Одеса,АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4та зобов"язати Одеську міську раду передати у користування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4у рівних частках вказану вище земельну ділянку.
Визнати недійсними та скасувати рішення Одеської міської ради №НОМЕР_1 від 16.06.2004 року та державний акт на право приватної власності на ім"я ОСОБА_5 від 03.12.2004 року на земельну ділянку площею 0,0800 га за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_1.
У позові ОСОБА_5до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про усунення порушень права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою М.Одеса, АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення набирає законно сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.