ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2006 р. Справа № 13/394-05
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Альохіної Н.В. - представника за довіреністю №179 від 26.06.2006р.,
від відповідача: Таранова М.М. - представника за довіреністю №1 від 20.03.2006р.,
Галамаги Л.В. - представника за довіреністю №2 від 20.03.2006р.,
прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури
Житомирської області Гребенюк Р.В., посвідчення №57,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Джерело", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "21" березня 2006 р. у справі № 13/394-05 (суддя Тісецький С.С.)
за позовом Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", м.Вінниця
до Приватного підприємства "Джерело", м.Вінниця
за участю прокуратури Вінницької області
про повернення в натурі безпідставно набутого майна,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.03.2006р. у справі №13/394-05 позов Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" до Приватного підприємства "Джерело" про повернення безпідставно набутого майна - пально-мастильних матеріалів, в тому числі 1730 літрів бензину марки А-80, 1730 літрів бензину марки А-90, 1750 літрів бензину марки А-95 та 820 літрів дизельного палива ДТ-20, на загальну суму 16130,00грн. задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача бензин марки А-80 в кількості 1730 літрів на суму 4498,00грн., бензин марки А-90 в кількості 1730 літрів на суму 4671,00грн., бензин марки А-95 в кількості 1750 літрів на суму 5075,00грн., дизельне паливо ДТ-20 в кількості 820 літрів на суму 1886,00грн. з покладенням на відповідача відшкодування 161,30грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:
- в своєму рішенні господарський суд першої інстанції зазначив, що крадіжка бланків-дозволів (талонів) на відпуск нафтопродуктів підтверджується лише твердженнями позивача, однак, враховуючи, що підпункт "г" пункту 3 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69 "Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" передбачає обов'язкове проведення інвентаризації при встановленні факту крадіжок, позивач, відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, мав би надати відповідні докази на підтвердження того, що в ніч з 5 на 6 грудня 2004 року було викрадено саме ті бланки-дозволи (талони) на відпуск нафтопродуктів, які були передачі позивачу відповідачем згідно видаткової накладної №0000002171 від 13.09.2004р., проте, таких доказів позивач не надав, хоча при прийнятті рішення суд має оцінювати обставини справи, підтверджені тільки належними доказами;
- суд помилково вважає, що обставини, на які посилається відповідач щодо ненадання позивачем доказів викрадення талонів, є несуттєвими й такими, що не мають істотного значення для справи, оскільки, відповідно до п.4.2 договору, з моменту видачі відповідачем гарантійних зобов'язань бланків-дозволів (талонів) на відпуск нафтопродуктів позивачу і підписання видаткової накладної позивачем, відповідач не несе відповідальності за їх подальше використання і облік, а створення умов, необхідних для забезпечення повного збереження цих талонів, у відповідності до ст.131 Кодексу законів про працю України, було обов'язком позивача.
Позивач у письмовому відзиві №117 від 21.04.2006р. на апеляційну скаргу (т.2 а.с.7-8) заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що така ж позиція відповідача встановлена в його письмових і усних поясненнях при розгляді спору по першій інстанції.
За заявою заступника прокурора Вінницької області №07/1-12 від 14.02.2006р. (т.1 а.с.177) прокуратуру Вінницької області ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.02.2006р. (т.1 а.с.181) було залучено до участі у справі.
Прокурор письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Просить рішення у даній справі скасувати, посилаючись на те, що суд першої інстанції не дослідив обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та порушив норми чинного законодавства.
Представник позивача з апеляційною скаргою не погоджується, стверджуючи, що доводи відповідача вже були предметом розгляду в суді першої інстанції, належним чином оцінені та правомірно відхилені судом як такі, що не відповідають законодавству і матеріалам справи. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу – без задоволення.
Прокурор в засіданні суду заперечила проти апеляційної скарги, вказавши на безпідставність тверджень відповідача, й вважає, що судове рішення у даній справі слід залишити без змін.
Враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що неподання прокурором письмового відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що подана відповідачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
04.11.2005р. Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Джерело" про повернення безпідставно набутого майна на суму 13278,00грн., в тому числі 1560 літрів бензину марки А-80 на суму 4065,00грн., 1190 літрів бензину марки А-92 на суму 3213,00грн., 1380 літрів бензину марки А-95 на суму 4931,00грн. та 860 літрів дизельного пального ДТ-20 на суму 1978,00грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що на виконання укладеного з відповідачем договору №168 від 13.07.2004р. на відпуск нафтопродуктів за платіжним дорученням №187 від 06.09.2004р. здійснив на користь відповідача передоплату в сумі 39860,00грн., взамін чого відповідач по видатковій накладній №0000002171 від 13.09.2004р. передав йому гарантійні зобов'язання (бланки-дозволи на відпуск нафтопродуктів) на вказану суму, на підставі яких позивач отримував нафтопродукти, однак, вказані бланки-дозволи (талони) на відпуск нафтопродуктів були отоварені лісогосподарським підприємством частково, частина була викрадена, про що своєчасно було повідомлено ПП "Джерело" (лист №328 від 06.12.2004р.), а також правоохоронні органи (лист №329).
Як стверджує позивач, негайне повідомлення відповідача про факт скоєння крадіжки талонів було безпосередньою умовою договору №168 від 13.07.2004р. (п.4.3 договору) й незважаючи на це, лісогосподарське підприємство, у відповідності до п.2.4 договору, продовжувало залишатися власником пально-мастильних матеріалів, за які було сплачено на умовах попередньої оплати кошти у повному обсязі, а тому, обов'язком відповідача є передача позивачу неотриманих ним нафтопродуктів на суму 13278,00грн., в тому числі 1560 літрів бензину марки А-80, 1190 літрів бензину А-92, 1380 літрів бензину А-92 і 860 літрів дизельного пального ДТ-20.
Проте, зазначає позивач, відповідач від виконання свого обов'язку щодо поставки пально-мастильних матеріалів ухиляється, про що свідчить залишена без задоволення претензія №228 від 15.08.2005р., в зв'язку з чим він вимушений був звернутися в господарський суд за захистом свого порушеного права.
На підтвердження своїх доводів позивач надав копії договору №168 від 13.07.2004р., платіжного доручення №187 від 06.09.2004р.,видаткової накладної №0000002171 від 13.09.2004р., податкової накладної від 13.09.2004р., претензії №228 від 15.08.2005р. та відповіді відповідача на неї за №194 від 22.08.2005р., адресованого відповідачу листа №328 від 06.12.2004р. з повідомленням про скоєння крадіжки талонів, листа №329 на ім'я в.о. Замостянського В.М. ВМВУМВС України у Вінницькій області з проханням прийняти міри по розшуку осіб, які скоїли крадіжку, тощо (т.1 а.с.10-17).
Здійснивши перерахунок кількості отоварених нафтопродуктів, заявою від 14.02.2006р. №57 (т.1 а.с.191) позивач збільшив розмір позовних вимог та просив зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно (пально-мастильні матеріали) на суму 16130,00грн. (в тому числі 1730 літрів бензину марки А-80 на суму 4498,00грн., 1730 літрів бензину марки А-92 на суму 4671,00грн., 1750 літрів бензину А-95 на суму 5075,00грн. та 820 літрів дизельного палива ДТ-20 на суму 1886,00грн.), посилаючись на те, що фактично не був отоварений пально-мастильними матеріалами саме на цю суму.
Відповідач надав письмові пояснення (т.1 а.с.129-130), де заперечив проти вимог позивача, вказавши, що з моменту отримання від позивача повідомлення про крадіжку талонів, унеможливив несанкціоноване отримання ПММ по бланках-дозволах, викрадених у позивача, про що свідчить виданий ним наказ №37 від 07.12.2004р., а також зазначив, що свій договірний обов'язок щодо передачі позивачу талонів на суму попередньої оплати він виконав й, посилаючись на п.4.2 договору, повідомив, що знімає з себе відповідальність за подальше використання і облік гарантійних зобов'язань.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права, пояснивши, що він має здійснюватись в порядку передбаченому Кримінально-Процесуальним Кодексом України.
Однак, спірні правовідносини між сторонами у справі носять цивільно-господарський характер й вимога позивача про захист його порушеного права підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
В наданих відповідачем поясненнях йдеться про існування правовідносин між сторонами у справі на підставі договору №175 від 01.09.2004р.
Посилання на цей договір містять й платіжне доручення №187 від 06.09.2004р., за яким позивач здійснив передоплату в сумі 39860,00грн., наказ Приватного підприємства "Джерело" від 07.12.2004р. "Про заборону отоварення бланків-дозволів на відпуск нафтопродуктів", відповідь відповідача за №194 від 22.08.2005р. на претензію позивача (т.1 а.с.11,131,15).
Враховуючи, що:
- сторони не спростовують і не заперечують існування між ними відносин з купівлі-продажу нафтопродуктів;
- позивач вказує, що здійснював передоплату товару на підставі договору №168 від 13.07.2004р. й заборгованість відповідача виникла на підставі саме цього договору, а відповідач, при цьому, посилається на виконання сторонами умов договору №175 від 01.09.2004р., який в матеріалах справи відсутній;
- той факт, що видаткова накладна №0000002171 від 13.09.2004р., по якій відповідач передав позивачу бланки-дозволи (талони) на отримання нафтопродуктів на суму 39860,00грн., не містить посилань на один із зазначених вище договорів;
- стаття 657 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р. і положення якого, відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень цього Кодексу, застосовуються до спірних правовідносин, передбачає обов'язкове додержання письмової форми лише при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією такого договору, а за ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків;
- ч.1 ст.181 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., положення якого також застосовуються до спірних правовідносин, допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів,
колегія суддів вважає, що правовідносини з купівлі-продажу нафтопродуктів між сторонами у справі склалися на підставі усної домовленості.
Матеріалами справи (наданими відповідачем картками рахунку 361, виписками з особового рахунку підприємства т.1 а.с.86-91,92-99) стверджується, що у 2004 році відповідач здійснював для позивача, за рахунок коштів останнього, поставку нафтопродуктів, тобто між сторонами у справі склалися відносини з купівлі-продажу нафтопродуктів, що не спростовуються і не заперечується самими сторонами.
З'ясовуючи підстави для задоволення даного позову Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", судова колегія враховує наступне.
Суб'єкти господарської діяльності вільні у виборі форм розрахунків, які відповідають специфіці їх діяльності. Попередня оплата є однією з форм розрахунків, яка гарантує швидке та своєчасне надходження коштів.
Як зазначалося вище, згідно платіжного доручення №187 від 06.09.2004р. (т.1 а.с.11), Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" здійснив на користь ПП "Джерело" попередню оплату за бензин та дизпаливо в сумі 39860,00грн.
В свою чергу, отримавши кошти, що підтверджується наданою відповідачем випискою з його особового рахунку (т.1 а.с.99), відповідач передав позивачу, через представника останнього Мисака В.А., діючого на підставі довіреності серії НАЗ №588356 від 13.09.2004р. (т.1 а.с.115), бланки-дозволи (талони) на отримання нафтопродуктів в кількості 14600 літрів (в т.ч.3000 літрів бензину А-80, 4000 літрів бензину А-92, 6300 літрів бензину А-95 та 1300 літрів дизпалива ДТ-20) на вищевказану суму, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №0000002171 від 13.09.2004р. (т.1 а.с.12,116), податковою накладною №Т00001520 від 13.09.2004р. (т.1 а.с.13) й не заперечується сторонами у даній справі.
Сторони узгодили, що бланки-дозволи (талони) є підставою для отримання позивачем пально-мастильних матеріалів, перелік яких вказано на зворотній стороні кожного талону, після проставлення на таких талонах печатки позивача.
За даними позивача та наданими відповідачем відомостями про отоварювання талонів (т.1 а.с.133-176) вбачається, що за період з 13.09.2004р. по 07.12.2004р. позивач частково отоварив талони через мережу автозаправочних станцій відповідача, отримавши 1270 літрів бензину марки А-80, 2270 літрів бензину А-92, 4500 літрів бензину А-95 та 480 літрів дизпалива ДТ-20.
Талони на решту нафтопродуктів не були отоварені внаслідок їх викрадення, яке сталося на підприємстві позивача з 18год.30хв. 05.12.2004р. – до 06год.00хв. 06.12.2004р.
Про факт скоєння крадіжки позивач повідомив слідчі органи, про що свідчить адресований в.о.начальника Замостянського УМВС України у Вінницькій області лист №329 (т.1 а.с.17), в якому позивач просив вжити заходів по розшуку осіб, які у вищезазначений час вчинили крадіжку майна підприємства.
Крім того, позивач надіслав лист №328 від 07.12.2004р. й відповідачу, де просив призупинити відпуск талонів на ПММ без шляхових листів ВОКСЛП "Віноблагроліс" (т.1 а.с.16).
В порядку реагування на звернення позивача УМВС України у Вінницькій області звернулось до Приватного підприємства "Джерело" з вимогою анулювання талонів на мастильні матеріали, які були викрадені у позивача, та у міру можливостей видати нові (лист №6/5040, т.1 а.с.119).
Лист із вказаною вимогою було отримано відповідачем 10.12.2004р., про що свідчить відмітка на самому листі.
В серпні 2005 року позивач звернувся до відповідача із претензією №228 від 15.08.2005р. (т.1 а.с.14), в якій просив, посилаючись на крадіжку талонів, повернути гроші в сумі 13278,00грн., попередньо сплачені за нафтопродукти, або відпустити нафтопродукти на вказану суму.
У відповіді на претензію за №194 від 22.08.2005р. (т.1 а.с.15) відповідач відхилив претензію позивача, зазначивши про можливість реалізації нафтопродуктів по викраденим талонам, та вказавши, що його зобов'язання щодо передачі пально-мастильних матеріалів припинилося з моменту передачі талонів, за подальше використання і облік яких відповідач не відповідає.
Проте, відповідач не врахував, що у даному правовідношенні купівлі-продажу нафтопродуктів обов'язок продавця (відповідача у справі) вважається виконаним з моменту отримання покупцем (позивачем) товару (нафтопродуктів), а не документів які дають право отримати нафтопродукти (талонів на відпуск ПММ).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Частина друга статті 693 Цивільного кодексу України передбачає право покупця, у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки строк передачі нафтопродуктів сторонами не був погоджений, то, у відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач мав передати позивачу нафтопродукти у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Проте, відповідач вимогу позивача щодо передання йому пально-мастильних матеріалів, неотоварених по викрадених талонах, залишив без задоволення.
Відповідач факт знаходження у нього невикористаних позивачем нафтопродуктів на суму 16130,00грн. (згідно уточненого позивачем розрахунку), а саме:
- бензин марки А-80 в кількості 1730 літрів на суму 4498,00грн.
- бензин марки А-90 в кількості 1730 літрів на суму 4671,00грн.
- бензин марки А-95 в кількості 1750 літрів на суму 5075,00грн.
- дизельне паливо ДТ-20 в кількості 820 літрів на суму 1886,00грн., не заперечує.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач наказом від 07.12.2004р. заборонив відпуск паливно-мастильних матеріалів по талонах, виданих позивачу згідно видаткової накладної №0000002171 від 13.09.2004р. (й цілком логічно, що, з врахуванням часткового отоварення позивачем цих талонів, заборона стосувалася викрадених бланків-дозволів), вимога позивача про передання оплачених ним нафтопродуктів на суму 16130,00грн. є обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.
Посилання господарського суду на умови договору №168 від 13.07.2004р. судова колегія вважає помилковими, проте, це не впливає на законність прийнятого судом рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним і не являються підставою для скасування оскарженого рішення: рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2005р. у даній справі слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, обставинам справи, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Джерело" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 березня 2006року у справі №13/394-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Джерело", м.Вінниця - без задоволення.
2. Матеріали справи №13/394-05 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 5 прим.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - прок-ру Вінницької області
5 - в наряд