Справа № 22ас/3811 Головуючий у 1 інстанції Колупаєв В.В.
категорія 41 Доповідач Кашапова Л.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 року
Апеляційний суд Житомирської області в складі :
головуючого - Кашапової Л.М.
суддів - Плотіциноі Н.А., Омельчука М.І.
при секретарі - Константіновій І.А.
з участю сторін, представників позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Житомирській області про визнання наказів незаконними та їх скасування, визнання недійсними подання про звільнення та листа про наслідки службового розслідування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 01.08.2006 року -
встановив :
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом і просив поновити строк звернення до суду. Зазначав, що працював на посаді інспектора групи державного пожежного нагляду 1-ої самостійної державної пожежної частини м. Житомира УДПО УМВС України в Житомирській області з 30.07.2001 року, а в послідуючому інспектором групи державного пожежного нагляду 2-ої самостійної державної пожежної частини м.Житомира відділу пожежної безпеки в Житомирській області державного департаменту пожежної безпеки МНС України.
30.01.2004 року подав рапорт на звільнення за власним бажанням і наказом начальника ГУ МНС України в Житомирській області НОМЕР_1 був звільнений зі служби у. запас Збройних Сил України /з постановкою на військовий облік/ за п.64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України /за власним бажанням/.
Посилався на те, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки він виданий на підставі заяви, поданої під впливом погроз зі сторони начальника СДПЧ-2 звільнити його зі служби за статтею, на момент звільнення він був молодим спеціалістом, подання на звільнення було сфальсифіковано і він не був з ним ознайомлений.
Вказував, що в послідуючому він не зміг влаштуватися на роботу в органи внутрішніх справ, оскільки керівництвом ГУ МНС України в Житомирській області подавалась необ"єктивна інформація про нього, зокрема акт службового розслідування від 16.08.2004 року, яке було проведене вже після звільнення зі служби, чим йому заподіяна моральна шкода, яка виразилась в тому, що він залишився без засобів до існування, погіршився його стан здоров"я, перевірки в правоохоронних органах, які тривають до цього часу, забирають в нього багато особистого часу, призводять до нервового зриву, порушують його спокій, принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
А тому просив визнати незаконним та скасувати наказ НОМЕР_1, поновити його на службі з моменту звільнення, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, визнати недійсними подання на звільнення від 06.02.2004 року, службове розслідування від 16.08.2004 року та стягнути 10000грн. на відшкодування моральної шкоди.
Крім того, позивач зазначав, що в період служби були видані накази НОМЕР_2 та НОМЕР_3 про накладення на нього дисциплінарних стягнень, які він вважає незаконними і просить їх скасувати, оскільки вони винесені з метою адміністративного тиску щодо обставин, які змусили його звільнитися за власним бажанням.
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 01.08.2006 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно з"ясував обставини справи, не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, невірно застосував норми матеріального закону, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що висновок суду про вільне волевиявлення ОСОБА_1 щодо звільнення зі служби спростовується підробленими документами та упередженим ставленням до позивача керівників ГУ МНС України в Житомирській області.
Крім того, апелянт вказує, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні вимог про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та визнання незаконними подання на звільнення і службового розслідування, оскільки в постанові суду не наведено належних мотивів, на підставі яких суд прийшов до такого висновку.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог п.64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнення з публічної служби можливе за власним бажанням.
Згідно ст.ст.26,31,43 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, затв. Указом. Президії Верховної ради Української РСР від 29 липня 1991 року № 1368-Х11, перед накладенням стягнення, що оголошується в наказі, від винного береться пояснення /усне чи письмове/, про накладення дисциплінарного стягнення оголошується працівникові особисто, перед строєм чи на нараді /зборах/, скарги на необгрунтоване притягнення до дисциплінарної відповідальності, подані після закінчення трьохмісячного строку з дня, коли притягнутому до відповідальності оголошено про стягнення, розгляду не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач проходив службу з 30.07.2001 року по 14.02.2003 року на посадах інспектора групи державного пожежного нагляду 1-ї самостійної державної пожежної частини м.Житомира управління державної пожежної охорони УМВС України в Житомирській області та інспектора служби державного пожежного нагляду Житомирського району управління державної пожежної охорони. УМВС України в Житомирській області.
Наказом по УМВС України в Житомирській області НОМЕР_4 управління державної пожежної охорони УМВС України в Житомирській області реорганізовано у відділ пожежної безпеки УМВС України в Житомирській області.
Згідно Указу Президента України від 27.01,2003 року № 47/2003 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" позивач відряджений для подальшого проходження служби до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: з 14.02.2003 року на посаді інспектора служби державного пожежного нагляду Житомирського району відділу пожежної безпеки в Житомирській області державного департаменту пожежної безпеки МНС України, з 01.03.2003 року на посаді інспектора групи державного пожежного нагляду по обслуговуванню сільської місцевості 11-ї самостійної державної пожежної частини по охороні Житомирського району відділу пожежної безпеки в Житомирській області державного департаменту пожежної безпеки МНС України, з 03.09.2003 року на посаді інспектора групи державного пожежного нагляду 2-ї самостійної державної пожежної частини м.Житомира відділу пожежної безпекив Житомирській області державного департаменту пожежної безпеки МНС України.
Наказам по МНС України від 03.07.2003 року №217 відділ пожежної безпеки в Житомирській області державного департаменту пожежної безпеки МНС України реорганізовано в управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт МНС України в Житомирській області.
Наказом по МНС України від 05.12.2003 року №475 управління
пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт МНС України в Житомирській області реорганізовано в Головне управління МНС України в Житомирській області.
30.01.2004 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його зі служби за власним бажанням /а.с.79/. Наказом по ГУ МНС України в Житомирській області НОМЕР_1 позивача було звільнено зі служби у запас Збройних Сил України по ст.64 п."ж" /за власним бажанням/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ /а.с.80/.
Подання на звільнення позивача зі служби за власним бажанням датоване 06.02.2004 року, підписане начальником СДПЧ-2 м.Житомира і містить висновки заступника начальника Головного управління -начальника управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Житомирській області та заступника начальника Головного управління - начальника кправління по роботі з персоналом ГУ МНС України в Житомирській області /підлягає звільненню зі служби за ст.64 п "ж"/, а також рішення начальника ТУ МНС України в Житомирській області /звільнити зі служби за ст.64 п."ж"/ - а.с.26,27. Даних про те, хто саме з посадових осіб готував вказане подання, в його тексті не зазначено.
В період служби наказами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності в виді оголошення догани, які позивач не оскаржив в порядку, визначеному Дисциплінарним Статутом.
Звертає на себе увагу і той факт, що всі заяви і звернення з приводу оскарження дій керівників ГУ МНС України в Житомирській області були подані не позивачем по справі, а його матір"ю ОСОБА_2, яка на службі в органах МНС України не перебувала.
16.08.2004 року на ім"я матері позивача ОСОБА_2 було направлено лист-відповідь за НОМЕР_5 на її звернення щодо нетактовного відношення співробітників Головного управління до позивача, несвоєчасної підготовки дркументів на звільнення та неправдивих відомостей в документах, який позивач оскаржує як службове розслідування /а.с.29/.
07.11.2005 року позивач подав заяву про поновлення його на службі в ГУ МНС України в Житомирській області, посилаючись на те, що звільнився зі служби з 06.02.2004 року за власним бажанням, чим підтвердив добровільне волевиявлення при подачі заяви на звільнення 30.01.2004 року. Наказом по ГУ МНС України в Житомирській області НОМЕР_1 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора сектора з питань наглядово-профілактичної діяльності Коростишівського районного відділу /а.с.64-66,81/.
За даних обставин висновок суду про те, що звільнення позивача зі служби за власним бажанням відбулося на законних підставах, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконними наказів НОМЕР_2 про накладення дисциплінарного стягнення та НОМЕР_1 про звільнення зі служби та скасування їх, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсними подання на звільнення та листа про наслідки службового розслідування, відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, є обгрунтованим і відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Посилання апелянта на те, що заява позивача про звільнення зі служби була подана під тиском керівництва структурного підрозділу відповідача, є необгрунтованим, оскільки при розгляді справи позивачем не надано доказів на підтвердження того, що мали місце факти застосування до нього методів морального чи фізичного тиску, а також упередженого чи нетактовного ставлення по . службі.
Викладені в позовній заяві та поясненнях позивача та його представника мотиви конфліктних ситуацій по своїй суті вказують на обставини, які виходили за рамки служби і мали відношення до приватного життя позивача і до його бажання і можливостей йти на компроміси при спілкуванні з людьми.
До того ж позивач двічі: 17.12.2003 року та 30.01.2004 року -подавав заяви про звільнення зі служби за власним бажанням і тільки повторна заява позивача була задоволена /а.с.78,79/.
Той факт, що позивач був молодим спеціалістом, не дає підстав вважати, що при його звільненні були порушені вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992 "Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", оскільки звільнення відбулося по ініциативі позивача, а не відповідача. Лист Міністерства внутрішніх справ України від 18.07.2000 року №37 60 "Про вдосконалення роботи з молодими фахівцями" не може бути взятий судом до уваги, так як він не поширюється на установу відповідача, яка підпорядковується Міністерству з надзвичайних ситуацій України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належного обгрунтування висновку щодо необхідності залишення вимог про визнання недійсними подання на звільнення та службового розслідування без задоволення, є безпідствними, оскільки подання на звільнення як і лист від 26.08.2004 року, що не є заключним документом службового розслідування, містять в собі лише відомості інформаційного характеру, а отже не являються правовстановлюючими документами, а тому не можуть бути визнані недійсними в судовому порядку.
Вимог про визнання недостовірною інформації, яка викладена у вказаних документах, позивачем перед судом не ставилось.
Посилання апелянта на те, що висновок суду в частині безпідставності вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу від 26.08.2003 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є надуманим і спростовується поясненнями позивача в апеляційному суді про те, що йому було відомо про накладення цього дисциплінарного стягнення, що даний наказ йому було оголошено в вересні місяці 2003 року, однак він його не оскаржував, а отже погодився з обставинами, при яких на нього було накладене дисциплінарне стягнення.
Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, з наказом про накладення на позивача дисциплінарного стягнення від 02.02.2004 року він ознайомився лише в серпні 2005 року і звернувся в суд з вимогою про його оскарження 22.05.2006 року, тобто з дотриманням встановленого законом річного строку.
При розгляді справи суду не надано доказів на підтвердження того, що від позивача були витребувані пояснення з приводу обставин, зазначених в наказі, що позивач був ознайомлений з цим наказом, і не конкретизовано які саме порушення і коли були допущені позивачем, що дало підстави керівництву вважати, що ОСОБА_1 усунувся від виконання своїх функціональних обов"язків, неякісно провів обстеження об"єктів, нераціонально використовував робочий час, проявив недисциплінованість, а тому заслуговує суворої догани.
За даних обставин, коли висновок суду про безпідставність вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу НОМЕР_3 про накладення дисциплінарного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи, які вказують на те, що сувора догана була оголошена позивачу без законних підстав і з порушенням встановленого порядку накладення дисциплінарних стягнень, постанову суду в цій частині слід скасувати і ухвалити нову постанову про визнання незаконним і скасування наказу НОМЕР_3 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. В решті . постанову залишити без змін.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального закону чи порушення норм процесуального закону, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування постанови суду в іншій частині немає.
Керуючись ст.ст.195,198,210, КАС України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задоволити частково.
Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 01 серпня 2006 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МНС України в Житомирській області НОМЕР_4.
Ухвалити нову постанову про визнання: незаконним наказу ГУ МНС України в Житомирській області НОМЕР_3 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани на ОСОБА_1 і скасувати його в цій частині.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вишого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.