АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження №22-ц/796/12980/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Фролов М.О.
Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарях Бабіч К.А., Лужецькій І.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМФІ», в інтересах якого діє представник за довіреністю Осадчий ПавлоЮрійович, на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 20 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМФІ», треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, до ТОВ «ЕМФІ» про стягнення: заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки її виплати по день фактичного розрахунку (станом на 24 січня 2013) - 21577,58 грн.; компенсації за невикористану щорічну відпустку - 14805,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 05 червня 2006 року по 31 грудня 2011 року та з 03 січня 2012 року по 25 січня 2012 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЕМФІ», працюючи на посаді головного бухгалтера.
При звільненнях 31 грудня 2011 року та 25 січня 2012 року відповідач розрахунків не провів. Ураховуючи уточнення до позовних вимог, позивач просить вирішити позовні вимоги в частині, що стосуються її роботи на підприємстві у період з 03 січня 2012 року по 25 січня 2012 року.
Позивач зазначає, що у відповідності до штатного розпису її посадовий оклад з 01 січня 2012 року становив 1600 грн., проте заробітна плата за січень 2012 року не виплачена у сумі 1311,04 грн. Середній заробіток за час затримки за період з 25 січня 2012 року по 24 січня 2013 року (266 робочих днів) становить 20266,54 грн., що з урахуванням невиплачених 1311,04 грн. становить 21577,58 грн.
Також зазначає, що їй не виплачено 14805,55 грн. грошової компенсації за не використані 99 дні відпустки за весь час роботи у відповідача.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 20 травня 2013 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з відповідача 21577,58 грн. заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки у її виплаті, а також 14805,55 грн. компенсації за невикористану відпустку.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «ЕМФІ», в інтересах якого діє представник за довіреністю ОсадчийП.Ю., подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з позовом про стягнення належних при звільненні сум, що передбачений ст.233 КЗпП України.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача та 3-і особи в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності осіб, що не з»явились, підставі ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі та оплаті компенсації за невикористану відпустку та розрахунок при звільненні у відповідності до вимог закону не проведено, відтак наступають правові наслідки у відповідності до ст.ст.116,117 КЗпП України.
Колегія суддів з такими висновками погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час зхатримки по день фактичного розрахунку.
Судом першої інстанції установлено, що з 05 червня 2006 року по 31 грудня 2011 року та з 03 січня 2012 року по 25 січня 2012 року позивач перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЕМФІ», проте при звільненні розрахунок з позивачкою проведено не було, затримка у виплаті сум виникла з вини підприємства.
Установлено також, що згідно із штатними розписами посадовий оклад головного бухгалтера у період з 01 листопада 2010 року до 01 січня 2012 року становив 10600 грн., з 01 січня 2012 року 1600 грн.
Зазначені обставини відповідачем не оспорюються та апеляційна скарга не містить доводів на спростування установлених судом обставин.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем тримісячного строку для звернення до суду з позовом про стягнення належних при звільненні сум, передбаченого ст.233 КЗпП України, що є підставою для відмови у позові, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.
За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Згідно з ч.1 першою ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до ч.2 ст.233 цього кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягненняналежної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, яким надано тлумачення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв»язку з положеннями ст.ст.116, 117, 237-1 цього Кодексу, роз»яснено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Тобто, підставою для застосування тримісячного строку повинен бути факт розрахунку по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у дату, від якої відраховується цей строк. Якщо ж факту розрахунку не відбулось, то тримісячний строк застосуванню не підлягає.
Судом першої інстанції установлено та особою, яка подала апеляційну скаргу, не заперечується, що ТОВ «ЕМФІ» при звільненні позивача 31 грудня 2011 року та 03 січня 2012 року розрахунків по виплаті належної працівникові заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку не провело.
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо застосування строків позовної давності та відмови в задоволенні позову з цих підстав є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Інших доводів в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 305, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМФІ», в інтересах якого діє представник за довіреністю Осадчий Павло Юрійович, відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 20 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді А.М. Стрижеус
О.І.Шкоріна