П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

06 грудня 2013 р. Справа № 802/4600/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря с/з Дмитрука В.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2,

відповідача Гуменюк О.І., Проняєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0011871700 від 11 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Нафтопромпостач» про скасування податкового повідомлення-рішення №0011871700 від 11 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог, представник позивача, представник третьої особи на стороні позивача ТОВ «Нафтопромпостач» позов підтримали і пояснили, що з актом перевірки №285/1700/НОМЕР_1 від 27.09.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року», і яким встановлено порушення положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України де позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 49434,92 грн. не згідні.

На підставі зазначених висновків, які зроблено Немирівською ОДПІ у акті, прийнято податкове повідомлення-рішення №0011871700 від 11 жовтня 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в сумі 74152,38 грн., з яких штрафних санкцій - 24717,46 грн.. Позивач з даним податковим повідомленням - рішенням не погоджується і вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зокрема, вважає помилковими висновки контролюючого органу зазначені в акті перевірки №285/1700/НОМЕР_1 від 27.09.2013 року про те, що ТОВ «Нафтопромпостач» не має адміністративно-господарських можливостей на виконання господарської діяльності по укладеній з позивачем угоди. Дії останнього не спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань з приводу поставки палива, що свідчить про відсутність наміру ТОВ «Нафтопромпостач» створення правових наслідків. Угода, укладена між позивачем, як підприємцем та ТОВ «Нафтопромпостач» носить безтоварний характер, а податковий кредит не дійсний. Оскільки, перевіркою встановлено та документально підтверджено отримання позивачем від ТОВ «Нафтопромпостач» бензин А-80, А-92, А-95 на загальну суму 296609,50 грн., в тому числі, ПДВ - 49434,92 грн. Так, 25.02.2011 року між позивачем та ТОВ «Нафтопромпостач» було укладено договір на поставку нафтопродуктів, в подальшому на виконання умов вказаного договору, на адресу позивача відвантажено нафтопродукти на загальну суму 296609,50 грн.. Доставка бензину відбулася з м. Кременчука в м. Тульчин на автомобілі Сканія НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, що підтверджується товарно-транспортною накладною. А тому, твердження про фіктивність діяльності постачальника є безпідставним, оскільки воно не доведене у встановлений законом спосіб, а отже, не може бути покладений в основу висновку про нікчемність правочинів між позивачем і його контрагентом.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, подавши суду письмові заперечення (а.с. 77-82) та наполягає на тому, що при проведенні позапланової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_5 та прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зареєстрований 25.09.1996 року Тульчинською районною державною адміністрацією, 26.09.1996 року взятий на податковий облік в органах державної податкової служби.

На підставі направлення від 16.09.2013 року №58 виданого Немирівською ОДПІ головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Проняєвим В.В. проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №285/1700/НОМЕР_1 від 27.09.2013 року (а. с. 8-22).

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані: п.21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; п.21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; 21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; п.21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; п.21.1.5. коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Статтею 77 Податкового кодексу України, визначено, а саме, 77.1. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Як встановлено судом, податковим органом виявлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено сплату податку на додану вартість в сумі 49434,92 грн. За результатами проведеної перевірки винесено податкове повідомлення -рішення №0011871700 від 11.10.2013 року на суму 74152,38 грн. (основний платіж - 49434,92 грн., штрафні санкції - 24717,46 грн.) (а. с. 7).

Відповідно до п. 3.2.2 Акту перевірки, встановлено завищення податкового кредиту у сумі 49434,92 грн.. Зазначене порушення встановлено відповідачем на підставі та, беручи до уваги, акт перевірки Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Світловодська ОДПІ) №365/220037377048 від 07.11.2012 року, яким встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків у ТОВ «Нафтопромпостач» - контрагент - постачальник ФОП ОСОБА_5 вважають, що угоди поставки є нікчемними.

Однак, такі висновки Немирівської ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Нафтопромпостач» надав позивачеві, як покупцю підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; назва підприємства, податковий номер платника податку; місцезнаходження та інші істотні дані внесені в податкову накладну відповідно до законодавства. А також, відповідно до п. 201.10 цієї ж статті Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А також підставою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів з метою їх реалізації. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлено, що 25.02.2011 року між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Нафтопромпостач» укладено договір №26 на поставку нафтопродуктів (а.с. 30), на виконання умов якого, на адресу позивача було відвантажено нафтопродуктів на суму 296609,50 грн., в тому числі, ПДВ - 49434,92 грн. (бензин - А-95 7160,00л на суму 55788,33грн., А-92 18350, 00 л. на суму 139918,75 грн., А-80 7140,00л. на суму 51467,50 грн.)

Реальність господарських операцій, за цим правочином, повністю підтверджується усіма обов'язковими первинними та іншими необхідними документами, зокрема: договором поставки нафтопродуктів №26 від 25.02.2011 року (а.с. 30-31); накладною №1203 від 18.10.2011 року (а.с. 32); податковою накладною №58 від 18.10.2011 року, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 року. (а.с. 33); товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 18.10.2011 року №214214 (а.с. 34); платіжними дорученнями (а.с. 36-48); свідоцтвами на право власності автозаправних станцій, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_1; договором оренди АЗС с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дають підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість, суд вважає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також, ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган, переважно, обґрунтовує правомірність свого рішення не реальністю спірних господарських операцій, а посилається, при цьому, виключно на порушення, вчинені контрагентом позивача і які, зафіксовано актом перевірки від 07.11.12 р. Світловодською ДПІ.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення та висновки, які зроблено при перевірці ФОП ОСОБА_5, не містить будь-яких документальних підтверджень стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Нафтопромпостач», а викладені у ньому заключення про нікчемність укладених правочинів, ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких не до держання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом і з тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Нафтопромпостач» не може визнаватися нікчемним, в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки, він відповідає волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямований на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

А отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які суперечать статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується поставки позивачу товару, який не був супроводжений необхідними документами, які б підтверджували її реальність, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, акти, видаткова і податкові накладні, банківські документи тощо) є первинними у розумінні ст. 9 зазначеного Закону та повністю підтверджують факт здійснення операції. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

А тому, податкове повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ №0011871700 від 11 жовтня 2013 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Немирівської ОДПІ за №0011871700 від 11 жовтня 2013 року, а позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України. Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011871700 від 11 жовтня 2013 року, яке винесено Немирівською об'єднаною державної податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (інд. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 741,52 грн. (сімсот сорок одна гривня 52 копійки) шляхом їх безспірного списання із рахунка Немирівськоі об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Крапівницька Н. Л.