АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року                                                                                            м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Вотьканича Ф.А., суддів - Стана І.В., Лізанця П., за участю прокурора - Фрицюк В.В.,

захисника -адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями, які подали старший помічник прокурора м. Ужгорода, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засуджений ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 26 червня 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, з неповною середньою освітою, не одружений, працював ІНФОРМАЦІЯ_2 ТзОВ «Квант ТТТ», раніше неодноразово судимий і, зокрема, 15 березня 2004 року Ужгородським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з іспитовим строком один рік, - 05 грудня 2005 року не відбута частина покарання замінена на більш м'яке -виправні роботи строком на один рік сім місяців з відрахуванням 20 % заробітку в доход держави,

засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України на п'ять років позбавлення  волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та не відбутого покарання за постановою Ужгородського міськрайонного суду 05 грудня 2005 року остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено п'ять років три місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою, а початок строку відбуття покарання визначено обчислювати з 05 березня 2006 року.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що 04 березня 2006 року приблизно о 23 -й годині, у стані алкогольного сп'яніння, з автомобільного майданчика,

Справа:  № 730

Категорія : 11-а

Головуючий у першій інстанції: Лемак О.В.

Доповідач: Стан І.В.

незаконно заволодів належним потерпілому ОСОБА_3 автомобілем марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» державний реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_4.

В     АПЕЛЯЦІЯХ :

-  старший помічник прокурора м. Ужгорода, що приймав участь у розгляді справи

судом першої інстанції вказує про те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 299

КПК України, без належного встановлення фактичних обставин справи проведено

дослідження доказів по справі. В порушення вимог ст. 237, 240 КПК України судом не

приєднана до справи постанова її попереднього розгляду.

Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.

-  засуджений ОСОБА_2 в апеляції вказує про те, що вирок суду є незаконним та

необгрунтованим. Вважає, що судом дослідження доказів по справі необгрунтовано обмежено

його допитом та дослідженням даних про його особу. У вироку не наведені докази, які

підтверджують його вину у вчиненні злочину. Просить вироку суду скасувати.

Потерпілим апеляція на вирок суду не подавалась.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення прокурора, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи викладені в апеляціях, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає до скасування з таких підстав.

Вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя у кримінальних справах і повинен відповідати вимогам статей 321-339 КПК України.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. ст. 323, 324 КПК України вирок повинен бути законним і обґрунтованим, а у відповідності до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 15 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку« (із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3 та від 3 грудня 1997 року №12, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного, тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.

Окрім цього, у відповідності до вимог ст. 299 КПК України головуючий у суді першої інстанції, виконавши вимоги ст. 298 цього кодексу з'ясовує думку учасників процесу про те, які докази треба дослідити та про порядок дослідження доказів. Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

У даній справі вирок містить істотні недоліки, в зв'язку чим його не можна визнати

законним й обґрунтованим, - при розгляді справи щодо ОСОБА_2 були порушені

вищевказані вимоги кримінально-процесуального закону, внаслідок чого допущена неповнота

та неправильності, які не можуть бути усунуті при апеляційному розгляді справи й можуть

бути усунуті при розгляді справи судом першої інстанції.                 

Так, зі змісту вироку вбачається, що дослідження доказів у суді першої інстанції було обмежено допитом підсудного ОСОБА_2 та документів, що характеризують його особу.

Між тим, як з протоколу судового засіданні так і вироку суду вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції підсудний ОСОБА_2 не давав показання про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, - мотив злочину, його наслідки, форма вини, спрямованість умислу, характер і розмір заподіяної шкоди, обставини, що впливають на ступінь і характер його відповідальності. Оскільки судом першої інстанції які-небудь докази в підтвердження винуватості ОСОБА_2, у вчиненні інкримінованого йому злочину не досліджувались, тому такі у вироку суду й не наведені. Окрім цього, у вироку не вказаний рік учинення злочину та вартість транспортного засобу, яким незаконно заволодів ОСОБА_2.

Призначаючи покарання із застосуванням ст. ст. 71, 72 КК України судом не встановлювався строк невідбутого ОСОБА_2 покарання, яке призначено йому згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 15 березня 2004 року за ст. 185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України і яке 05 грудня 2005 року постановою цього ж суду замінено на більш м'яке - виправні роботи строком на один рік сім місяців з відрахуванням 20 % заробітку в доход держави. Судом не витребувані з КВІ м. Ужгорода й не долучені до справи дані про строк невідбутого ОСОБА_2 покарання.

Окрім цього, в матеріалах кримінальної справи відсутня постанова про попередній розгляд справи, а також дані про те, що потерпілий ОСОБА_3 викликався в судове засідання.

07 червня 2006 року, розпочавши розгляд справи за відсутності потерпілого ОСОБА_3, що не з'явився в судове засідання, без з'ясування причин неявки, суд порушив його права, які передбачені ст. ст. 49, 267 КПК України, в тому числі без участі потерпілого обмежив дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, що є порушенням вимог ч. З ст. 299 КПК України.

Вищевказане свідчить про те, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції порушені вимоги кримінально-процесуального закону, внаслідок чого допущена неповнота та однобічність, а також постановлено судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 321 - 339 КПК України.

Колегія суддів вважає допущені порушення вимог ст. 299 КПК України істотними і такими, що виключали можливість постановления вироку, - привели до неповноти та однобічності при розгляді справи, які у відповідності до вимог ст. ст. 368, 369, 370 цього закону є безумовною підставою для скасування постановленого в справі вироку, який не відповідає вимогам ст. ст. 321-339 КПК України, та які у відповідності до вимог ст. 374 цього закону тягнуть направлення справи на новий судовий розгляд. Оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутня постанова про її попередній розгляд, тому розгляд справи слід провести з цієї стадії процесу.

Новий розгляд справи необхідно провести з точним дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і, в залежності від здобутого прийняти рішення по суті справи.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства запобіжний захід щодо нього залишити попередній - тримання під вартою.

Керуючись   ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -   

ухвалив:

апеляції, які подали старший помічник прокурора м. Ужгорода, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засуджений ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий розгляд до цього ж суду зі стадії попереднього розгляду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.