Справа №22-10759/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Бабаков В.П.
Категорія-21 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на рішення Петровського районного ' суду м. Донецька від 2 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1., пред'явлені до Фонду, були задоволені частково: на його користь з ч відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 12000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт наявності якої повинно бути підтверджено висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. З боку Фонду приймаються всі міри для полегшення страждань потерпілого, останньому виплачена одноразова допомога і проводяться щомісячні виплати, тому вина Фонду у заподіянні моральної шкоди відсутня. Згідно ст. 237-1 КЗПП України передбачені обставини, за яких відшкодовується моральна шкода, доказів того, що таку шкоду заподіяно саме Фондом позивачем не надано.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, дав їм відповідну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач дійсно тривалий час працював в галузях вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах він отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт, за яким на підставі висновку МСЕК від 26 червня 2005 р. йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності, а згодом при повторному огляді 5 липня 2006 - 40%.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки вони безпідставні. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду не є бюджетними.
Безпідставні доводи апелянта про виплату позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат та прийняття заходів для полегшення моральних страждань, оскільки проведення таких виплат не позбавляє потерпілого права на відшкодування моральної шкоди. Посилання Фонду на вимоги ст. 237-1 КЗПП України не ґрунтуються на законі, т.я. позивач з Фондом у трудових відносинах не знаходився, а згідно вищевказаного Закону обов'язок про відшкодування моральної шкоди з 1 квітня 2001 р. покладено на Фонди.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1., розмір моральної шкоди встановлено в межах діючого законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку (діагноз, вік потерпілого, процент втрати працездатності, наслідки тощо). Розмір грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди визначено з урахуванням розумності та достатності.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.