Справа № 11-651 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Бондар О.О.
Категорія: ст. 296 ч.1; ст. 122 ч.1 КК України Доповідач: Бережний С.Д.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Бережного С.Д.,
суддів: Лінника П.О., Ващенка С.Є., за участю прокурора: Леськіва В., при секретарі: Шамро І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Волочиського районного суду від "22" серпня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого
засуджено за:
- ч.1 ст. 296 КК України до 2 років обмеження волі;
ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання засудженому шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 2 роки позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язано засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи, періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до набрання вироку законної сили залишено засудженому підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з засудженого на користь:
ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 4000 грн. та 850 грн. матеріальної шкоди;
- Волочиської центральної районної лікарні матеріальні збитки в сумі 529 грн. 86 коп.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19 травня 2006 року, біля 00 год. в АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та з особливою зухвалістю умисно наніс удар ОСОБА_2 в обличчя, а також діючи з винятковим цинізмом умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 удар ногою в пах та інші частини тіла руками і ногами.
Продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_1 на автомобілі наздогнавши потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які йшли додому 19 травня біля 01 год. умисно наніс ОСОБА_2 удар рукою в обличчя, та знову продовжив наносити удари руками та ногами в різні частини тіла, в тому числі ногою в область паху потерпілому ОСОБА_3, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У поданій на вирок апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ч.З ст. 296 та ч.1 ст. 122 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
При цьому апелянт посилається на неправильність кваліфікації судом дії засудженого та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості.
Як вважає потерпілий зі сторони ОСОБА_1 був опір, коли ОСОБА_3 припиняв хуліганські дії засудженого, тому дії останнього слід кваліфікувати за ч.З ст. 296 КК України
Також, на думку апелянта, суд звільняючи засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України не взяв до уваги що:
· злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння;
· ОСОБА_1 не розкаявся у вчиненому, не вибачився за свої протиправні дії та повністю не відшкодував заподіяної шкоди.
В своїх запереченнях на апеляцію засуджений не погоджуючись з доводами апеляції, вважає, що суд правильно кваліфікував його дії на підставі зібраних доказів по справі та призначив йому справедливе покарання, врахувавши при цьому усі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, а тому просить залишити в силі вирок місцевого суду, а апеляційну скаргу потерпілого - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив залишити вирок без зміни, міркування прокурора на підтримку апеляційної скарги, провівши судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень - зроблений на підставі зібраних по справі доказах і обґрунтовано покладений в основу вироку.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 і ч.1 ст. 121 КК України є вірною.
Доводи апеляції потерпілого про те, що суд не вірно перекваліфікував дії засудженого з ч.З ст. 296 на ч.1 ст. 296 КК України, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку опір громадянам, які припиняли хуліганські дії, - не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Як встановлено в суді ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії відносно своїх знайомих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 відмовилась від його пропозиції піти додому разом, а пішла додому з ОСОБА_3, за що він і побив останніх.
При таких обставинах в діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака ч.З ст. 296 КК України.
Колегія суддів виключає з обвинувачення ОСОБА_1 вчинення хуліганства за ознакою виняткового цинізму, оскільки вона не підтверджується фактичними матеріалами справи.
Посилання в апеляційній скарзі потерпілого на те, що суд не обґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання заслуговують на увагу.
Суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення засудженого
від відбування покарання з випробуванням, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії відносно двох осіб, в стані алкогольного сп'яніння, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження середньої тяжкості, які можуть потягти в майбутньому негативні наслідки для його здоров'я.
Враховуючи зазначене та позицію потерпілого ОСОБА_3, який вважає, що засуджений повинен реально відбувати призначене покарання, колегія суддів приходить до висновку що застосування до призначеного покарання ст. 75 КК України є безпідставним.
За таких обставин, вирок суду згідно ст. 372 КПК України в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням підлягає скасуванню.
Згідно п.2 ч.1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках необхідності застосування більш суворого покарання.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів
засудила:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задоволити частково.
Вирок Волочисього районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2006 року відносно ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасувати.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за: ч. 1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі. ч.1 ст. 122 КК України - на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 2-х років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України через апеляційний суд шляхом подачі касаційної скарги чи подання прокурора протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.