Справа № 11-653 2006 року                                         Головуючий в 1-й інстанції: Маринчак

Категорія: ст. 125 ч.2 КК України                                                      Доповідач: Бережний С.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"18" жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Кульбаби В.М.,

суддів: Бережного С.Д., Курдзіля В.Й., захисника: ОСОБА_3, представника потерпілого: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Дунаєвецького районного суду від "Об" вересня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2, одруженого, раніше не судимого

засуджено за ч.2 ст. 125 КК України до 1 року виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10% із заробітку в дохід держави.

На підставі ст. 74 ч.4 КК України звільнено засудженого від відбуття призначеного покарання.

Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_2: 788 грн. 07 коп. матеріальної шкоди; 500 грн. за надання юридичної допомоги адвокатом; 2000 грн. моральної шкоди, а всього - 3288 грн. 07 коп.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 8 вересня 2005 року біля 17 год. в АДРЕСА_1, на полі неподалік ІНФОРМАЦІЯ_2 на ґрунті неприязних відносин, під час сварки з приводу спору по оренді земельних паїв умисно наніс декілька ударів кулаками та ногами ОСОБА_2 в голову та інші частини тіла, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді струсу головного мозку, рани і крововиливів м'яких тканин голови та інші ушкодження.

У поданій на вирок апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ст. 125 ч.2 КК України та збільшити розмір моральної шкоди до 20000 грн.

При цьому апелянт посилається на безпідставність звільнення судом ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, оскільки, на думку ОСОБА_2 висновок суду про визнання за обставини, що пом'якшують покарання засудженого - провокування конфлікту зі сторони потерпілого, важкий матеріальний стан та бездоганну поведінку засудженого - суперечить фактичним обставинам справи. Крім того, потерпілий вказує на те, що ОСОБА_1. своєї вини у скоєному не визнав, пробачення за свої протиправні дії не попросив та не відшкодував шкоду, спричинену злочином.

Також ОСОБА_2 вважає, що суд невірно визначив розмір моральної шкоди, оскільки не в повній мірі врахував що він переніс глибокі фізичні та душевні страждання, тривалий час лікувався, що порушило його звичний ритм життя.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 не погоджуються з доводами апеляції та просить залишити апеляцію без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілого та його представника ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги, засудженого та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

До висновку про винність засудженого у вчиненні зазначених злочинних дій суд дійшов на підставі перевірених у судовому засіданні доказів, яким дав належну правову оцінку у вироку.

Доведеність вини та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 в апеляції не оскаржується.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд без достатніх на те підстав звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання не підтверджується матеріалами справи.

Як видно з вироку, суд приймаючи рішення про звільнення від покарання на підставі п. 4 ст. 74 КК України виходив з того, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин, невеликої тяжкості, правопорушень раніше не вчиняв, характеризується виключно позитивно як за місцем роботи, так і проживання, що він сумлінно ставиться до праці, а його поведінка є бездоганною.

ОСОБА_1 обставини давали суду підстави вважати ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді особою, яка не є суспільно небезпечною.

Тому, на думку колегії суддів, вирок суду в цій частині є законним і відповідає вимогам кримінального закону.

Разом з тим, доводи апеляції потерпілого про те, що суд при задоволенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди з засудженого не в повній мірі врахував моральні страждання заподіянні злочином - заслуговують на увагу.

Згідно вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий переніс фізичні та душевні страждання, тривалий час лікувався, порушився звичайний ритм його життя, спричинений необхідністю відвідувати лікарів, міліцію, експертів, суд.

Засуджений заподіявши тілесні ушкодження потерпілому, який є депутатом місцевої ради, принизив гідність останнього в очах працівників господарств та мешканців села, що безумовно потягло за собою значні моральні страждання.

За таких обставин, на думку колегії суддів, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не компенсує моральних страждань потерпілого, що є підставою для зміни вироку в цій частині цивільного позову і збільшення розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Дунаєвецького районного суду від «06» вересня 2006 року відносно ОСОБА_1 Володимира Анатолійовича змінити в частині цивільного позову та збільшити суму відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 до 4000 грн.

В решті вирок суду залишити без зміни.