СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 901/357/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Голика В.С.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Пількевич В.В., представник, довіреність № 14-60 від 22.03.2013;

відповідача - не з`явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС",

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 16 липня 2013 року у справі № 901/357/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ 1, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" (вул. Маршала Жукова, 51 Б, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95035)

про стягнення 2396397821,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" про стягнення 1987816140,53 грн., з яких 1454929180,00 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 231654599,47 грн. пені, 247016000,00 грн. штрафу, 49124073,69 грн. 3% річних та 5092287,37 грн. інфляційних витрат (з урахуванням заяви про зменшення основної суми заборгованості та збільшення суми штрафних санкцій).

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем порушені обов`язки за договором купівлі-продажу природного газу № 01/03/12 від 27 березня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати за природний газ. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 16 липня 2013 року у справі № 901/357/13-г позов задоволений частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" суму 1982723853,16 грн., в тому числі 1454929180,00 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 231654599,47 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 247016000,00 грн. штрафу, 49124073,69 грн. 3% річних; у стягненні 5092287,37 грн. інфляційних втрат відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений природний газ, на яку позивачем нараховані передбачені договором та чинним законодавством санкції. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд встановив, що у заявлений позивачем період нарахування інфляції на суму заборгованості мала місце дефляція, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення 247016000,00 грн. штрафу та 231654599,47 грн. пені відмовити.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими її формами, тому одночасне їх застосування за одне і те ж порушення суперечить нормам статті 61 Конституції України. Відповідач зазначає, що в спірному договорі штраф та пеня відрізняються лише розміром відсотків та кількістю днів прострочення грошового зобов`язання. Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що судом не врахований майновий стан сторін, ступінь виконання грошового зобов`язання та співвідношення розміру збитків з розміром неустойки. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2013 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Черткової І.В., суддів Балюкової К.Г., Видашенко Т.С. та призначена до розгляду.

Склад колегії суддів з розгляду даної скарги неодноразово змінювався з поважних причин.

Розпорядженням від 14 жовтня 2013 року визначений остаточний склад колегії: головуючий суддя - Рибіна С.А., судді Голик В.С., Дмитрієв В.Є.

У судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 09.12.2013 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства. До початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з вимогами частин першої-четвертої статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, відповідач висловив свою позицію у попередніх судових засіданнях, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини та закінчується строк на розгляд апеляційної скарги, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 березня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №01/03/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю у 2012 році природний газ, в обсягах, встановлених умовами Договору, а покупець приймає та оплачує природний газ на умовах цього Договору (а.с. 9-12, т.1).

Відповідно до пункту 4.2 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу на дату укладення цього Договору становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. За умовами Договору податок на додану вартість сплачується за ставкою - 0%.

Розділом 5 Договору визначений порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за п'ять днів до початку здійснення поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов пункту 5.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 6.2 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01 квітня 2012 року і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими змінені об`єми постачання газу (а.с. 13-14, т.1).

Позивачем взяті на себе зобов'язання за Договором виконувались належним чином, про що свідчить долучений до матеріалів справи акт приймання-передачі природного газу №217(04) від 26.06.2012 протягом 2012 року на загальну суму 3528800000,00 грн. (а.с.15, т.1).

Відповідач зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ своєчасно не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога щодо сплати основного боргу в розмірі 2289929180,00 грн. та штрафних санкцій за неповне та несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений природний газ у 2012 році в розмірі 453978694,03 грн., яка залишена відповідачем без відповіді (а.с.20, т.1).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, нарахованих на неї штрафних санкцій та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Заявою про зменшення основної суми заборгованості та збільшення суми штрафних санкцій позивач остаточно просить стягнути 1987816140,53 грн., з яких 1454929180,00 грн. - заборгованість за поставлений природний газ, 231654599,47 грн. - пеня, 247016000,00 грн. - штраф, 49124073,69 грн. - 3% річних та 5092287,37 грн. - інфляційні витрати.

Господарський суд Автономної Республіки Крим позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №01/03/12 від 27 березня 2012 року.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання позивачем зобов`язання за Договором підтверджується належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами (акт приймання-передачі природного газу).

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу встановлений судом, відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 по справі було призначено судову економічну експертизу, висновками якої станом на 07.02.2013 підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі 1982723853,16 грн. в тому числі:

- 1454929180,00 грн. - заборгованість за поставлений товар;

- 231654599,47 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання;

- 247016000,00 грн. - штраф;

- 49124073,69 грн. - 3% річних.

Щодо втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції у сумі 5092287,37 грн., у висновку судової економічної експертизи зазначено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано періоди, по яких в Україні згідно даних Державного комітету статистики України була дефляція - індекс інфляції менше одиниці, тому експертом здійснений вірний розрахунок та наданий висновок, що вказані витрати фактично дорівнюють 0,00 грн.

Порядок розрахунків за отриманий природний газ встановлений п. 5.1 Договору №01/03/12 від 27.03.2012, невиконання відповідачем цього порядку є підставою для стягнення основного боргу в розмірі 1454929180,00 грн., розмір якого підтверджується судовою експертизою. Отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду щодо задоволення позову в цій частині відповідає зазначеним вище нормам, є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, умови п. 6.2 Договору, статті 625 Цивільного кодексу України, висновок судової експертизи, судова колегія визнає висновки суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 231654599,47 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 247016000,00 грн. штрафу та 49124073,69 грн. 3% річних та відмови у задоволенні в стягненні 5092287,37 грн. інфляційних витрат, правомірними.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що вони не підлягають врахуванню з наступних підстав.

Довід заявника апеляційної скарги про те, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить нормам статті 61 Конституції України, не приймається судовою колегією, виходячи з наступного.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідальність за порушення умов Договору передбачена самим Договором (Розділ 6) та нормами чинного законодавства (стаття 231 Господарського кодексу України, стаття 625 Цивільного кодексу України та ін.).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за Договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки, яка зазначалось вище, згідно статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, отже відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати за поставлений природний газ.

Ця правова позиція є сталою, викладена у Постановах Верховного суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та інших, та, відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковою для всіх судів України, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного суду України.

Довід заявника апеляційної скарги про те, що судом не врахований майновий стан сторін, ступінь виконання грошового зобов`язання та співвідношення розміру збитків з розміром неустойки, не може бути прийнята судовою колегією, оскільки зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом суду, а не обов`язком. Суд вважає, що підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення позовних вимог, судом вірно здійснений розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2013 року у справі № 901/357/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді В.С. Голик

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ 1, 01001).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" (вул. Маршала Жукова, 51 Б, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95035).