АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/12117/13 Справа № 201/7757/13 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщева С.С. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Ремеза В.А., Пономарь З.М.

при секретарі Книш К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року у цивільній справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення виконаного за нікчемним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про повернення виконаного за нікчемним договором.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року накладено арешт на майно ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

22 липня 2013 року виправлені описки, допущені в ухвалі судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року.

25 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладені ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року, на обґрунтування якої зазначив, що предметом спору є стягнення з нього коштів, спору навколо арештованого майна немає і даних про те, що рішення суду буд неможливо виконати окрім як за рахунок арештованого майна.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року заяву відповідача задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, накладені на майно ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду від 30 жовтня 2013 року про скасування заходів забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про повернення виконаного за нікчемним договором.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року накладено арешт на майно ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

22 липня 2013 року виправлені описки, допущені в ухвалі судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року.

25 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладені ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2013 року, на обґрунтування якої зазначив, що предметом спору є стягнення з нього коштів, спору навколо арештованого майна немає і даних про те, що рішення суду буд неможливо виконати окрім як за рахунок арештованого майна.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року заяву відповідача задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, накладені на майно ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає, що ухвалу про скасування засобів забезпечення позову суд першої інстанції виніс при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням порядку, встановленого для вирішення такого питання, а тому вона підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, ухвалою від 30 жовтня 2013 року суд першої інстанції порушив процесуальну норму ч.3 ст.151 ЦПК України, оскільки заходи забезпечення позову було скасовано незважаючи на те, що є об'єктивні підстави та докази необхідності забезпечення позову по справі.

Скасовуючи вжиті по справі заходи забезпечення позову, суд першої інстанції не навів мотивів відносно того, чи відпала потреба в забезпеченні позову або щодо змін обставин, що зумовили його застосування.

Згідно з ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте, суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

В даному випадку у порушення вимог ч.6 ст.154 ЦПК України Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська вжиті заходи забезпечення позову були скасовані до ухвалення судового рішення у цій справі та до набрання ним законної сили.

Підставою для скасування заходів забезпечення позову судом було зазначено, що предметом спору є стягнення з відповідача коштів, а не спір щодо арештованого майна. Також, суд послався на відсутність відомостей про те, що рішення по справі не буде можливим виконати окрім як за рахунок арештованого майна.

Предметом позовних вимог є стягнення коштів, тобто позов є майновим, а оскаржуваною ухвалою суду не з»ясована невідповідність застосовуваного виду забезпечення позову позовним вимогам.

Однак, незважаючи на наявність не вирішених майнових претензій до відповідача, суд першої інстанції, розглядаючи майновий позов, пред'явлений до ОСОБА_3, скасував заходи забезпечення позову в порушення ч.3 ст.151, ч.3 та ч.6 ст.154 ЦПК України.

Згідно до п. 3 Постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Отже, забезпечення майнового позову шляхом накладення арешту на майно є відповідним заходом, оскільки, саме за рахунок належного відповідачеві майна може бути виконане рішення суду про стягнення грошових коштів на відшкодування завданої відповідачем шкоди. Відсутність забезпечення майнового позову у вигляді арешту майна відповідача призведе до ускладнення або зробить неможливим виконання рішення суду про відшкодування шкоди.

Крім того, у відповідності до вимог ч.1 ст. 154 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення іншим.

З огляду на зазначене висновки про те, що вжиті заходи забезпечення є невідповідними пред'явленому позову не ґрунтуються на законі та не відповідають обставинам справи. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виніс ухвалу від 30 жовтня 2013 року в порушення процесуальних норм ч. 5 ст.154 ЦПК України.

За таких обставин та з урахуванням того, що судом першої інстанції питання щодо скасування заходів забезпечення позову вирішено з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, ухвала суду підлягає скасуванню згідно із п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді