Іменем України
Рішення
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА
Справа № 2604/17900/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13634/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Н.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
28 листопада2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Пікуль А.А., Невідомої Т.О.;
при секретарях: Телятник І.М., Пацалі А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за новацією боргу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за новацією боргу в розмірі 212 628 грн., інфляційних витрат у сумі 20 943,86 грн., 3% річних у сумі 12 233,39 грн., а усього на загальну суму в розмірі 245 805,25 грн., а також просили відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 19.02.2007 року між позивачами та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За взаємною згодою сторін вартість квартири було оцінено у сумі 631 250,00 грн., що дорівнює еквіваленту 125 000,00 доларів США. На момент продажу квартири відповідачкою було сплачено лише 5 000,00 доларів США, що становило 25 250,00 грн., остання добровільно взяла на себе зобов'язання решту суму сплатити протягом двох днів до 21.02.2007 року. Відповідачка на виконання своїх зобов'язань за новацією боргу протягом 2007-2010 років здійснювала на користь позивачів платежі та сплачувала у рахунок погашення боргу грошові кошти, що підтверджується зокрема платіжними документами. Протягом 2007 - 2010 років відповідачкою, яка за домовленістю з позивачами поклала виконання частин свого грошового зобов'язання на свою матір ОСОБА_7, із суми зазначеного нею боргу у розмірі 606 000,00 грн., що еквівалентно 120 000,00 доларам США, погасила частину заборгованості: з березня 2007 року по грудень 2008 року - у сумі 86 700,00 доларів США; 29.12.2008 року - у сумі 130,00 доларів США; 01.08.2009 року - у сумі 1 000,00 доларів США; 14.02.2009 року - у сумі 1 200,00 доларів США та за період з 21.08.2009 року по 03.09.2010 року - у сумі 28 842,00 грн., що еквівалентно 3 630,00 доларів США. Станом на 04.09.2010 року заборгованість з боку відповідачки перед позивачами складала 212 628,00 грн.
Крім того, позивачі вважають, що крім матеріальної шкоди їм завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, викликаних протиправною поведінкою відповідачки, яка виражена у неналежному виконанні грошового зобов'язання. Розмір моральної шкоди оцінено в 10 000,00 грн.
В ході розгляду справи, позовні вимоги було збільшено до 250 930,12 грн. з урахуванням збільшення розміру інфляційних витрат та 3% річних.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за новацією боргу відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 звернулися із апеляційною скаргою, в якій просили рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивачів апеляційні скарги підтримали, просили задовольнити, з підстав, наведених у них.
Представник відповідача просив апеляційні скарги відхилити з огляду на сплив строку позовної давності, одночасно заперечуючи проти розміру заявлених вимог.
Судом першої інстанції у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості було відмовлено у зв'язку із пропуском позивачами строку позовної давності без поважних причин. Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.02.2007 року між позивачами та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За взаємною згодою сторін вартість квартири оцінено у сумі 631 250,00 грн. із зазначенням еквіваленту 125 000,00 доларів США. На момент укладення договору купівлі-продажу квартири повний розрахунок між сторонами проведений не був. 19.02.2007 р. ОСОБА_5 склала розписку, в якій зобов'язувалася розрахуватися з ОСОБА_4, ОСОБА_3 за придбану нею квартиру у термін до 21 лютого 2007 року включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Відтак, мала місце новація боргу, тобто заміна позиковим зобов'язанням боргу ОСОБА_5, що виник з договору купівлі-продажу квартири від 19.02.2007 р. Даний правочин презумується чинним, оскільки його недійсність у визначеному законом порядку встановлена не була. У зв'язку з тим, що повний розрахунок з позивачами проведений не був, у відповідачки виникла заборгованість перед ОСОБА_4 та ОСОБА_3
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
В результаті дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, у тому числі розрахунків, розписок, письмових пояснень сторін, судом встановлено, що станом на день ухвалення рішення, заборгованість відповідача перед позивачами становить 11 170 дол. США.
Оскільки з 04.09.2010 р. виконання зобов'язання було припинено, період прострочення виконання даного зобов'язання станом на момент звернення до суду із позовом, тобто на 07.08.2012 р., становить 703 календарних дні.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
А відтак, з відповідачки на користь позивачів підлягає стягненню сума:
11170 дол. США Ч 3% Ч 703 дні / 365 днів = 645,41 дол. США
Згідно розписок, які містяться в матеріалах справи (а.с. 125, 126), валютою виконання зобов'язання є долари США, що також визнано представниками позивачів в судовому засіданні. Відтак вимоги позивачів про стягнення з відповідача суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення задоволенню не підлягають, оскільки наведений позивачами у розрахунку індекс інфляції є індексом споживчих цін на товари та послуги за певний період часу в гривні України, тому не може бути застосований судом до грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті.
Зі змісту ч. 2 ст. 533 ЦК України вбачається, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Станом на день ухвалення рішення сума заборгованості за офіційним курсом НБУ складає:
11170 дол. США Ч 7,993 = 89281,81 грн.,
а три проценти річних від простроченої суми відповідно складають:
645,41 дол. США Ч7,993 = 5158,76 грн.
Доводи представника відповідача з приводу того, що з моменту складання розписки від 19.02.2007 р. ОСОБА_5 не вчиняла жодних дій, які б свідчили про визнання нею боргу, спростовуються наявними матеріалах справи доказами. Зокрема в розписці (а.с. 95), яка містить підпис ОСОБА_5, зазначено, що 09.09.2010 р. ОСОБА_3 поверталися кошти в розмірі 10000 грн. шляхом банківського переказу, і з урахуванням, в тому числі, даного платежу разом повернуто за новацією боргу кошти в розмірі 105 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відтак, посилання сторони відповідача на наявність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності судом не приймаються з огляду на те, що відповідно до норм ст. 257 та ч. 5 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Оскільки виконання зобов'язання за договором, що є предметом судового дослідження, припинилося з вересня 2010 року, трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.
Суд також надає оцінку тій обставині, що вищенаведені доводи представника відповідача про наявність підстав для застосування строків позовної давності та відсутність заборгованості відповідача перед позивачами є взаємовиключними, що свідчить про намагання відповідача ухилитися від цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе грошових зобов'язань.
Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за новацією боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 89281,81 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5158,76 грн.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: А.А. Пікуль
Т.О. Невідома