Справа №:118/5625/12Головуючий суду першої інстанції:Пакула М.Р.

№ провадження:22-ц/190/6368/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В.

суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Скворцовської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Скворцовської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності відмовлено.

Повернено ОСОБА_6 вартість частки у спільному майні в розмірі 38368 грн., внесену за квитанцією № ПН 7592 від 21 травня 2013 року на депозитний рахунок № 37319012000604 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, ЄДРПОУ 26273942, банк отримувача Господарського кодексу України ДКСУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, МФО 824026.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що підстави, передбачені статтею 365 Цивільного кодексу України, за яких можливо припинення права на частку у спільному майна, були встановлені судовою експертизою, а сума вартості часток відповідачок повністю внесена нею на депозитний рахунок суду.

Зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилався на вимоги статті 1299 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, проте на час ухвалення рішення зазначена норма закону виключена Законом України від 04 липня 2013 року, який набрав чинності 04 серпня 2013 року. Крім того, посилається на те, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що 05 вересня 2013 року Реєстраційною службою Сімферопольського районного управління юстиції прийнята її заява про державну реєстрацію права власності.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_8 просила її відхилити як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, прийнявши спадщину, не оформили належним чином своїх спадкових прав, не зареєстрували право власності на спадкове майно, а тому не може бути вирішений по суті спір між ними про припинення права спільної часткової власності за вимогою одного із співвласників.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні, але вважає, що підстави для відмови у позові повинні бути іншими і рішення суду слід змінити за підстав пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, тому що суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального права.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 березня 2011 року державним нотаріусом Сімферопольської районної державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, в реєстрі № 1-490, позивачці ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, належить 2/3 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1, розташованих на присадибній земельній ділянці присадибних земель Скворцовської сільської ради.

Згідно свідоцтва на вказаній земельній ділянці розташований один житловий будинок з житловою площею 33,3 кв.м., загальною корисною площею 59,0 кв.м., зазначений в плані під літ. «А» - основне, з наступними господарськими та побутовими будівлями: «А1» - прибудова, ганок з козирком, «Б, В, Е» - сараї, «Г» - літня кухня, «під Г» - погріб, «Д» - гараж, «З» - вбиральня, «О» - літній душ, 1-10, І - споруди. Вартість спадкового майна - 97.146 грн.

Іншою спадкоємицею ОСОБА_9 на 1/3 частку зазначеного житлового будинку була її дочка ОСОБА_10 - мати відповідачок у справі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 березня 2011 року державним нотаріусом Сімферопольської районної державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, в реєстрі № 1-493, відповідачки у справі ОСОБА_8 і ОСОБА_7 успадкували після смерті своєї матері ОСОБА_10 2/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1, розташованих на присадибній земельній ділянці присадибних земель Скворцовської сільської ради, що належало матері спадкодавця ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що право власності позивачки ОСОБА_6 на 2/3 частки спірного житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями зареєстровано 05 вересня 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 2441425 (а.с.225), а право власності відповідачки ОСОБА_8 на 1/6 частку зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03 червня 2011 року (а.с.190).

Відповідно до частини 3 статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

На час відкриття спадщини діяла стаття 1299 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Саме на цю норму посилався суд першої інстанції, відмовляючи у позові, але стаття 1299 Цивільного кодексу України виключена Законом України № 402-VІІ від 04 липня 2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності з 04 серпня 2013 року, тобто на час вирішення спору у суді зазначена норма була не чинною і не могла бути застосована судом, і слід вважати, що спірне спадкове майно належить сторонам у справі з часу відкриття спадщини.

Вирішуючи по суті спір між спадкоємцями - учасниками спільної часткової власності, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що спірний житловий будинок є постійним місцем проживання відповідачки ОСОБА_7, яка зареєстрована за зазначеною адресою з 21 травня 2009 року разом з двома неповнолітніми дітьми - сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочкою ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.34-35).

Та обставина, що вона тимчасово не проживає у спірному будинку, який є пошкодженим пожежею, не змінює вказаного, тобто позбавлення її права на частку у житловому будинку завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї.

Крім того, згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 38 від 05 липня 2013 року технічно не можливо виділити у натурі ОСОБА_7, ОСОБА_8 кожній по 1/6 частці із житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 кожній припадає по 9,8 кв.м. у житловому будинку, що на 17,2 менше, ніж належить за нормами ДБН В.2.2-15-2005 (а.с.150-154).

Але, при цьому експертному дослідженні не з'ясовувалося питання про можливість виділення приміщень відповідачкам ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на їх об'єднані частки, тобто на 2/6 (1/3), хоча зазначену частку житлового будинку - 1/3 вже не можна вважати незначною, враховуючи, що загальна площа будинку становить 59,0 кв.м., а житлова 33,3 кв.м., в будинку три житлових кімнати площею 8,9 кв.м., 12,1 кв.м., 12,3 кв.м. (а.с.12 зворот), що також виключає неможливість спільного володіння спадковим майном позивачкою і відповідачками, а між останніми спір відсутній (а.с.11).

Що стосується виплати відповідачкам грошової компенсації за їх частки, що у такий спосіб, на думку позивачки, дозволить дотриматися їх прав як учасників спільної часткової власності, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6 від 02 квітня 2013 року ринкова вартість житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями АДРЕСА_1 в діючих цінах становить 115.104 грн. (а.с.87-118).

У висновку експерта йдеться, що у результаті огляду встановлено, що конструкції оцінюваного житлового будинку пошкоджені пожежею. Експертами складений кошторис на ремонт конструкцій і відновлення житлового будинку до стану, в якому об'єкт оцінки був до пожежі, і на суму ремонту зменшена вартість будівель домоволодіння визначена витратним підходом. Вартість домоволодіння, визначена порівняльним підходом (методом аналогів) також буде зменшена на вартість ремонту, для приведення аналогів у стан подібного майна, оскільки на ринку немає пропозицій з продажу об'єктів після пожежі (а.с.98).

Відповідно до статті 381 Цивільного кодексу України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що житловий будинок має присадибну земельну ділянку (а.с.9), право на яку до спадкоємців переходить відповідно до вимог частини 4 статті 120 Земельного кодексу України.

Враховуючи зазначене, а також, що наявність присадибної земельної ділянки та її площа, не були з'ясовані і враховані при проведенні судової будівельно-технічної експертизи, якою визначена ринкова вартість житлового будинку, пошкодженого пожежею, та, що житловий будинок може бути відновлений його власниками, крім того, він має самочинні будівлі, збудовані попередніми спадкодавцями (а.с.10), відносно яких також може бути вирішено питання прийняття їх в експлуатацію, колегія суддів вважає, що внесення позивачкою на депозитний рахунок суду вартості часток відповідачок, визначених зазначеним чином, не надає можливості припинення їх права на частку у спільному майні, тому що не встановлена жодна з підстав, передбачених частиною 1 статті 365 ЦК України, що і є мотивом відмови у позові ОСОБА_6

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2013 року змінити в частині мотивів відмови у позові.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.