Справа №:124/8186/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.
№ провадження:22-ц/190/7395/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, третя особа четверта Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання факту мешкання однією сім'єю,
за апеляційною скаргою Сімферопольської міської ради на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
10 вересня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, третя особа четверта Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання факту того , що вона ОСОБА_6 проживала більше п'яті років до часу відкриття спадщини із ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю.
Свої вимоги мотивує тим, що вона протягом багатьох років мешкала в квартирі АДРЕСА_1. Разом з нею мешкала влсник квартири ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Вони фактично проживали разом більш ніж п'ять років, разом робили поточний ремонт в квартирі, спільно харчувались за власні загальні кошти, сплачували послуги. Оскільки вона мешкала разом зі спадкодавцем однією сім'єю більш ніж п'ять років до відкриття спадщини, вважає, що прийняла спадщину відповідно до діючого законодавства, від прийняття спадщини вона не відмовлялася, інших спадкоємців, які претендують на спадкове майно, не має. Просила суд визнати факт про те, що позивачка проживала більше п'яти років до часу відкриття спадщини із ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю .
Рішенням Центрального райсуду м. Сімферополя АР Крим від 31 жовтня 2013 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, більш п'яти років до часу відкриття спадщини, однією сім'єю.
В апеляційній скарзі Сімферопольська міська рада ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт Сімферопольська міська рада та позивач ОСОБА_6, належним чином повідомлялися про дату судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки (а.с. 10,11 т.2), проте до суду не з'явилися. У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності апелянта Сімферопольської міської ради та позивача ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того що позивач мешкала з померлою ОСОБА_8 з 2000 року і до її смерті у червні 2012 року, вказаний період значно перевищує передбачений законом мінімальний строк спільного проживання - п'ять років. Задовольняючи позов, керуючись положеннями ст. 1264 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що факт спільного проживання та ведення спільного господарства заявниці з померлою з 2000 року підтверджені поясненнями свідків, медичними картками позивача та її син, якім надавалася медична допомога за спірною адресою, квитанціями про сплату комунальних послуг та кабельного телебачення по зазначеній квартирі.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи зі змісту ст. ст. 213, 215 ЦПК України судові рішення повинні містити вичерпні висновки про встановлені обставини і їх правові наслідки.
Висновки є вичерпними, коли вони підтверджуються достатніми і допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно із ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Статтею ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд першої інстанції не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує та оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи та заперечення сторін.
Положеннями статті 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що померлої ОСОБА_8 на праві власності належала однокімнатна квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23.07.2003 року (а.с. 8,6-7), в який остання була зареєстрована з 05.11.1999 року та проживала (а.с. 47-48). ОСОБА_8 була інвалідом другої групи безстроково з 17.06.2002 року ( а.с. 53).
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 75 років.( а.с.5)
Відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру № 35286648 від 07.10.2013 року після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкова справа не відкривалося ( а.с. 39-40)
Відповідно до паспорту позивача ОСОБА_6, остання з 14.02.2004 року зареєстрована АДРЕСА_2 (а.с. 4).
Колегія суддів вважає, що позивач дійсно деякий час проживала у квартирі померлої ОСОБА_8 Проте колегії суддів не надано безумовних доказів, того що їх стосункам були притаманні саме сімейні відносини, та вони складали одну сім'ю.
При цьому колегія суддів враховує, що у період 2006 року, у 2008-2009 році позивачка певний час мешкала за кордоном, що було пов'язано з її роботою.
Раніше позивач зверталася до суду в порядку окремого провадження про встановлення фату , що має юридичне значення, а саме проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 більш ніж п'ять років до часу відкриття спадщини. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12.06.2013 року рішення Київського райсуду м. Сімферополя від 10.01.2013 року та ухвала Апеляційного суду АР Крим від 13 березня 2013 року були скасовані, заява ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишена без розгляду. Вищий спеціалізований суд прийшов до висновку про наявність спору про право на спадкування, який повинен вирішуватися у порядку позовного провадження ( а.с.9-13).
Колегія суддів вважає, що чеки, розрахункові книжки, квитанції, які сплачені від імені ОСОБА_8 не є відносними та допустимими доказами, які підтверджують факт проживання однією родиною позивача з померлою.
Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 давали різні пояснення, щодо спільного проживання позивача та померлої ОСОБА_8, а тому посилання суду першої інстанції на показання вказаних свідків, колегія суддів вважає безпідставними. Інші свідки у суді не допитувалися.
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, ні суду першої інстанції, ні колегії судів не надано
Ураховуючи, що має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові, оскільки позовні вимоги є недоведеними.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення яким у задоволені позову ОСОБА_6 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.