АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10972/13 Справа № 422/11629/12 Головуючий у 1 й інстанції - Мовчан Д.В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Ремеза В.А., Прозорової М.Л.

при секретарі Книш К.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2013 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року були задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

30 липня 2013 року до суду надійшла заява від позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про ухвалення додаткового рішення по справі.

05 серпня 2013 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в частині надання Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" права отримання дублікатів (копій) правовстановлюючих документів у відповідних установах, організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на предмет іпотеки, в тому числі технічний паспорт, з правом здійснення будь-яких платежів, що стосуються предмету іпотеки, з правом подавати в Бюро технічної інвентаризації документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно отриманих дублікатів (копій) правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви та отримувати інші документи стосовно предмету іпотеки.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги пор надання іпотекодавцю права на отримання всіх документів, необхідних для звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доводи учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а додаткове рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року були задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року у розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., та яка складається із: заборгованості за кредитом - 129 028 (сто двадцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 26 коп., заборгованості по сплаті відсотків - 27 096 (двадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 08 коп., заборгованості по сплаті комісійної винагороди - 17 617 - сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп., пені за несвоєчасне виконання за кредитним говором за період з 29.11.2011 року по 29.11.2012 року - 72 522 (сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп. Судом було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 52,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит». Судовим рішенням було також встановлено способом реалізації предмета іпотеки - квартири, загальною площею 52,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу вказаної квартири іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ. вул. Артема, 60) з укладанням договору купівлі-продажу з будь-якою третьою особою покупцем, а також наданням Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу такого майна, початкову ціну майна встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки суб'єкту оціночної діяльності, виконаної на стадії укладення договору купівлі - продажу.

Зазначене рішення суду позивачем та відповідачами у апеляційному порядку не оскаржувалися.

Позивач 30 липня 2013 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив суд вирішити вимоги, які були викладені ним у прохальній частині позову, щодо надання права на отримання всіх документів, необхідних для звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначив, що у резолютивній частині заочного рішення від 19.06.2013 року не було зазначено, чи була вищевказана вимога задоволена судом або у її задоволенні було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, виходив з положень ст. 220 ЦПК України, частиною першою якої передбачено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Крім того, виходив з положень ст..ст.38,39 Закону України «Про іпотеку», а також роз»ясень, що містяться у п.42 Постанови Пленуму №5 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», яким роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Таким чином, вказаний перелік відомостей, що закріплені у нормах 39 Закону України «Про іпотеку», та які зазначаються у рішенні суду у випадку задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, є вичерпним та таким, що не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи, що за змістом вищезазначених норм матеріального та процесуального закону необхідності у наданні всіх інших повноважень необхідних позивачу для продажу предмету іпотеки є зайвим, оскільки банку надано право продажу майна, що передано в іпотеку, а це і передбачає виконання всіх дій, які необхідні для проведення продажу, а тому, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

- відхилити.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді