АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/12300/13 Справа № 180/1715/13 Головуючий у 1 й інстанції - Янжула О.С. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Ремеза В.А., Пономарь З.М.

при секретарі Книш К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_2, у червні 2013 року звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача - Комунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» про захист прав споживачів.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 -відмовлено.

З таким рішенням не погодилась позивачка та звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить, рішення суду скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду залишається без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Позивачка є саме споживачем послуг з водопостачання, оскільки згідно ст.1 Правил надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 р. - ці правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення. 27 травня 2010 року уповноваженими працівниками КП «Марганецьке ВУВКГ»ДОР» контролерами, у присутності позивача - ОСОБА_2, було складено два акти технічного обслідування водопроводу на території домоволодіння АДРЕСА_1, які вона особисто ознайомившись, засвідчила власним підписом. Встановлено, що 05.08.2004 р. на території домоволодіння АДРЕСА_1 водопостачання було припинено, шляхом відрізання труби вводу від мережі центрального водопостачання та її заглушення, щоб виключити можливість користуватись водою та мати змогу контролювати це. Однак, 28.05.2010 р. під час огляду контролерами було виявлено, що в колодязі лічильник відсутній, в наявності кран 3/4 та відвод 1/2 дюйма, на відводі мається шланг, який виведено на город, вода в крані в наявності, город поливається.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на ті обставини, що нею було порушено Закон України «Про питну воду і питне водопостачання» та Правила надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року та недоведено заявлені вимоги наданими доказами, а саме: що складені акти технічного обслідування засвідчують факт та технічну можливість нераціонального та безоблікового використання води у колодязі домоволодіння АДРЕСА_1, так як засіб обліку не встановлено, а нарахування за нормами не проводилось, оскільки до втручання позивачем - водопостачання було відключено ще у 2004 році за систематичну несплату послуг, що унеможливлювало користування водою, а позивачка, підписуючи вищевказані акти погодилась із встановленими обставинами. Крім того, надані позивачкою докази не доводять обставини справи та є недостатніми для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, визначено у п.10 ст. 22 ЗУ „Про питну воду і питне водопостачання" - споживачі питної води зобов'язані вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об'єктах централізованого водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються. Однак, позивачка, як споживач питної води, не сповістила підприємство питного водопостачання - відповідача у справі про виявлене нею пошкодження, а вирішила власними силами його усунути. Дані обставини позивачкою зазначались, визнавались та незаперечувались. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України зазначена обставина позивачкою не доведена, а саме, відсутні належні докази, якими вона мала б доводити наявність пошкодження: акту технічного обстеження та даних щодо фіксування повідомлення про таке пошкодження. Натомість, зазначене було виявлено самостійно представниками відповідача при виявленні факту самовільного приєднання до мережі центрального водопостачання. А як зазначала сама позивачка, оскільки треба було рятувати городину, вона, звернувшись до приватної особи, відремонтувала порив на водопроводі. За її вказівкою було здійснено наступну роботу: розрито яму, заварено порив та поставлено на місці пориву водопровідний кран. Як зазначалось позивачкою, вона збиралась придбати вказану ділянку для сина, однак користуватися встановленим краном вона не збиралась і не користувалася.

Однак, колегія суддів вважає, що саме у суді першої інстанції було доведено, що шланг був саме на території домоволодіння за адресою якого складені акти: АДРЕСА_1, і знаходився поряд з колодязем, в якому був в наявності кран з вентелем, та вода з нього при відкриванні текла, що доводить технічну можливість безоблікового користування водою. Оскільки, з наданих матеріалів, та висновків суду першої інстанції вбачається, що у ОСОБА_2 була реальна та технічна можливість безобліково користуватись водою, колегія суддів вважає, що вірним зроблений висновок про те, що вона дійсно є споживачем послуг КП «Марганецьке ВУВКГ»ДОР».

Інші доводи позивачки, як апелянта щодо доведеності у суді першої інстанції факту без облікового користування нею водою з цього колодязя колегія суддів вважає не доречними, оскільки мова йдеться про технічну можливість без облікового користування водою, натомість, така технічна можливість зафіксована двома актами технічного обстеження від 28.05.2010 р., які складені та підписані як представниками підприємства, так і позивачкою.

Крім того, відповідно до п.3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства ЖКГ України №190 від 27.06.2008р., - водокористування вважається без обліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 години за добу (п.п.3.3 п.3 Правил № 190). Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п.п.3.4 п.3 Правил №190).

З урахуванням викладеного, вважаємо, що судом першої інстанції не було порушено вимог ст.60 ЦК України, та рішення винесено на підставі доказів досліджених у судовому засіданні, а не на припущеннях, як зазначає позивачка.

Що стосується оскарження рішення про визначення розміру завданої шкоди розрахованої позивачці на підставі Акту від 28.05.2010 року та п.3.2,-3.4., 10.1. Правил у розмірі 4588,14 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що КП «Марганецьке ВУВКГ «ДОР» не накладає штрафу, оскільки не має на це ніяких повноважень, а лише має змогу, згідно чинного законодавства, обрахувати завдану шкоду підприємству безобліковим користуванням водою споживачем. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо звернення відповідача з питання стягнення з позивачки вищевказаних сум до судових установ.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом першої інстанції при відмові у позовних вимогах, в тому числі, і строку позовної давності, колегія суддів не приймає, та вважає, що зазначене не впливає на правильне по суті рішення суду.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді