ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

21.06.06                                                                                           Справа  № 5/379-12/82А

УХВАЛА

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                                  Процика Т.С.

суддів                                                                      Галушко Н.А.

                                                                           Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Н. Мацкула

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Залізничному районі м. Львова від 25.05.2006р. № 15469/10-0

на постанову           Господарського суду Львівської області від 16.05.2006р.

у справі           № 5/379-12/82А

за позовом           Приватного підприємства (далі ПП) «Регіон-сервіс», м. Львів

до           ДПІ у Залізничному районі м. Львова, м. Львів

про           визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача           –Костюк В.В.–представник;

від відповідача 1 –Пилип’як П.В. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу, Демчук І.Д. –старший державний податковий інспектор;

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.05.2006р. у даній справі, суддя Запотічняк О.Д., позовні вимоги задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 26992/23-0 від 18.11.2005р., яким ПП «Регіон-свервіс»на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в березні 2005 року в розмірі 1 148499,00 грн.

Постанова суду мотивована положеннями норм пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5, ч.2 п.п.7.7.3, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7, Закону України “Про податок на додану вартість”, п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 №429 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.02 року за №1023/7311), а також, тим, зокрема, що відповідач провів перевірку всіх контрагентів позивача по ланцюгу поставки аж до виробника, виробником дефлекторів є ТОВ «Укренерговугілля», всі підприємства включили суми по реалізації дефлекторів до податкових зобов'язань; що були проведені зустрічні перевірки усіх підприємств до виробника по поставці спірних дефлекторів; що у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1148499,00 грн. та прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 16.05.2006р. у справі № 5/379-12/82А та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, зокрема, не погоджується з постановою Господарського суду Львівської області від 16.05.2005р. у справі № 5/379-12/82А. у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин справи та порушенням судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні, скаржник також зазначив, зокрема, що Господарським судом Львівської області при винесенні оскаржуваної постанови в порушення ст.86 КАС України не надано належної оцінки доказам представленим відповідачем, якими підтверджується факт відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету, а тому і безпідставного відображення позивачем у складі податкового кредиту ПДВ в розмірі 1148499,00 грн.

Представники скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 26992/23-0 від 18.11.2005р..

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову перевірку з питання взаєморозрахунків ПП «Регіон-сервіс»з ПП «НКФ «ФТОРМА», про що складено Акт від 18.11.2005 року № 628/23-0  (далі по тексту ухвали –Акт) (а.с.а.с.5-11).

У розділі ІІІ “Висновок” вищезгаданого Акту перевірки (а.с.10) зазначено, зокрема про те, що в результаті перевірки ПП «Регіон-сервіс»з питання правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ за березень 2005 року встановлено: загальна сума податкового кредиту по наслідках перевірки складає 0,00 грн., по даних зазначених в податковій декларації 1 148499,00 грн., встановлено розходження в сумі 1148499,00 грн.; встановлено порушення п. 1.3, п. 1.8 ст.1 ,пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.5 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97 із змінами і доповненнями, а саме- відсутнє джерело відшкодування; встановлено завищення суми бюджетного відшкодування, яка заявлена в декларації з ПДВза березень 2005 року на суму - 1 148 499,0 грн.

В процесі проведення перевірки було встановлено , що основну частину податкового кредиту ПП «Регіон-Сервіс» склали витрати по придбанню дефлекторів 08х16Н13М2Б у ПП «НКФ «Фторма». Даний товар купувався на підставі договору купівлі-продажу № 4\05-04 від 04.05.2004р. Факт придбання товару підтверджено податковими накладними :

-№21\05\04-02 від 21.05.2004 р. на суму 1 148 498,69 грн., ПДВ- 191 416,45 грн.

-№21\05\04-01 від 21.05.2004 р. на суму 1 148 498,69 грн., ПДВ-191 416,45 грн.

-№20\05\04 від 20.05.2004 р. на суму 1 148 498,69 грн., ПДВ-191 416,45 грн.

-№18\05\04-1 від 18.05.2004 р. на суму 1 148 498,69 грн., ПДВ- 191 416,45 грн.

-№18\05\04-02 від 18.05.2004 р. на суму 1 148 498,69 грн., ПДВ- 191 416,45 грн.

-№17\05\04 від 17.05.2004 р. на суму 1 148 498,69 грн., ПДВ- 191 416,45 грн.

На виконання наказу ДПА України № 196/ДСК від 24.04.2003р. «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами», відповідачем було направлено запит ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про перевірку основного постачальника продукції ПП «НКФ «Фторма». Згідно з даним запитом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову перевірку ПП «НКФ «Фторма» і встановлено , що дане підприємство є посередником , а постачальником реалізованої продукції є ТзОВ «Укренерговугілля». ДПІ у Калінінському районі м. Донецька повідомило, що ТзОВ «Укренерговугілля»є виробником дефлекторів 08х16Н13М2Б, а постачальником сировини ПП «Сталініт». ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановила, що ПП «Сталініт»є посередником, а постачальники комплектуючих частин : ТзОВ «Плюмбум», ТзОВ «Метпроект», ТзОВ «Технік-С». В подальшому провести зустрічні перевірки відповідності податковому законодавству проведених господарських операцій по взаєморозрахунках  даних підприємств - не вдалось.

Згідно з підпунктом «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згідно з п.5 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (із змінами і доповненнями), на підставі акта перевірки № 628/23-0 від 18.11.2005р., ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2005р. № 26992/23-0, яким встановлено порушення п.1.3, п.1.8, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ПП «Регіон-сервіс»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2005 року у розмірі 1148499,00 грн. (а.с.12).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

05.04.2005р. позивач подав до ДПІ у м. Львові (для ДПІ у Залізничному районі м. Львова) податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 (вхідний номер 2223172), звітний (податковий) період, за який виправляються помилки травень 2004 року, згідно з якою сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду, склала 1148499 гривень (рядок 21 податкової декларації). Відповідно до рядка 25 (“залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів”) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року склав 1148499 грн. Відповідно до рядка 25.2 (“перерахування на рахунок в установі банку”) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року, залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, склав 1148499 грн. (а.с.а.с.140-143).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в Акті перевірки, позивач у травні 2004р. поніс витрати від придбання дефлекторів 08х16Н13М2Б у ПП «НКФ «Фторма»на підставі договору купівлі-продажу № 4\05-04 від 04.05.2004р. (копії виписок з банку, податкових накладних є в матеріалах справи).

Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що дана сума була заявлена позивачем в якості позовних вимог відповідно до позовної заяви і підтверджується банківськими виписками, податковими накладними, актами прийому-передачі, розхідними накладними, що додані позивачем до справи.

Факт списання коштів з рахунку позивача, як і факт виписування податкових накладних відповідним платником податку (контрагентом позивача), підтверджено відповідачем в Акті перевірки.

На підставі отриманих податкових накладних (копії є в матеріалах справи) позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту у загальній податковій декларації з ПДВ за березень 2005 року і визначив суму бюджетного відшкодування –1148499,00 грн. та напрямок відшкодування –перерахування на рахунок в установі банку.

Місцевим господарським судом повно встановлено обставини що мають значення для справи щодо проведення податковим органом перевірки, складення акту перевірки та прийняття оспореного  податкового повідомлення-рішення.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції  про те, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт перевірки Акт від 18.11.2005 року № 628/23-0, акти зустрічних перевірок, доданих відповідачем до матеріалів справи, податкова декларація позивача з податку на додану вартість за березень 2003 року, договір купівлі-продажу № 4\05-04 від 04.05.2004р., податкові накладні, виписки з банку, акти прийому-передачі, розхідні накладні, у даному випадку є належними та допустимими доказами, у розумінні ст.70 КАС України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 вищезгаданого Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Між позивачем у справі та його контрагентом ПП «НКФ «Фторма»укладено договір купівлі-продажу № 4\05-04 від 04.05.2004р. на придбання дефлекторів 08х16Н13М2Б.

У розумінні п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ.

З наведеного вбачається, що вищезазначені операції позивача з його контрагентами є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.1.4. ст.1. та п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається  із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оплата за придбані дефлектори 08х16Н13М2Б, які також підтверджені податковими накладними (розхідними накладними, актами прийому-передачі) (а.с.а.с.30-47), є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, позивач включив до податкового кредиту 1148498,70 грн. ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних по придбаних товарах у травні 2004 року.

З акту позапланової перевірки контрагента позивача ПП «НКФ «Фторма» (а.с.62-65), наданого відповідачем, вбачається, що в травні 2004 року це підприємство включило до податкових зобов'язань по податку на додану вартість 1148498,70 грн. по податкових накладних, виданих позивачу. Відповідач провів перевірку всіх контрагентів позивача по ланцюгу поставки аж до виробника, виробником дефлекторів є ТзОВ «Укренерговугілля», всі підприємства включили суми по реалізації дефлекторів до податкових зобов'язань.

Апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом в тому, що безпідставним є твердження відповідача, що виробнику ТзОВ «Укренерговугілля» комплектуючі поставлялись ПП «Сталініт», який є посередником, а постачальниками є ТзОВ «Плюмбум», ТзОВ «Метпроект», ТзОВ «Сталініт». Листами відповідних податкових органів на запити про проведення зустрічних перевірок вказаних підприємств надійшли повідомлення, про неможливість проведення перевірок, оскільки ПП «Сталініт» ліквідовано, а відповіді по перевірці ТзОВ «Плюмбум» та ТзОВ «Метпроект» не отримано. Судом не прийнято до уваги дані твердження відповідача, оскільки проведені зустрічні перевірки усіх підприємств до виробника по поставці спірних дефлекторів. По поставці комплектуючих суду не представлено доказів, що лише зазначені підприємства поставляли виробнику товари, а також суд не може з'ясувати питання поставки комплектуючих ТОВ „ Укренерговугілля", та дослідити всіх контрагентів, які поставляли дану продукцію виробнику.

Судом першої інстанції правильно встановлено: в акті позапланової перевірки № 628/23-0 від 18.11.2005 року зазначено, що в результаті перевірки позивача встановлено, що останній заявив до відшкодування сум податку на додану вартість за березень 2005 р. -1148499,00 грн.; аналогічно зазначено в спірному податковому повідомленні - рішенні , однак як вбачається з матеріалів справи позивач податкові накладні видані ПП «НКФ «Фторма» № 20/05/04 від 20.05.2004 р., № 17/05/04 від 17.05.2004 р., № 18/05/02 від 18.05.2004 р., №18/05/04 -01 від 18.05.2004 р., № 21/05/04 -02 від 21.05.2004 р., № 21/05/04 -01 від 21.05.2004 р., включив до податкового кредиту в травні 2004 року що підтверджується книгою обліку придбання (а.с. 133-137 ), податковою декларацією по податку на додану вартість за травень 2004 р. та уточнюючою декларацією поданою за звітний період - травень 2004 р.

Місцевий господарський суд вірно відзначив про те, що в спірному акті перевірки зазначено, що позивач порушив п.1.3,п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.5 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; в спірному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що встановлено порушення п.1.3,п.1.8 ст.1 , п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто в рішенні зазначено порушення норми закону , яка не знайшла свого відображення в акті перевірки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004р. № 326 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за 803/9402 ) результати перевірок платників податків оформляються актом перевірки, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

Згідно з пунктом 1.5 розділу І вказаного вище Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

Згідно з пунктом 1.7 розділу І  Порядку, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.2 розділу ІІ Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте, у даному випадку зазначені норми відповідачем не були дотримані.

Зазначена вище податкова декларація з податку на додану вартість за період березень 2005р. позивача були прийнята ДПІ у м. Львова (для ДПІ у Залізничному районі м. Львова), отже вона була визнана відповідачем такою, що відповідає вимогам законодавства. У матеріалах справи відсутні докази факту неприйняття або повернення позивачу податкової декларації з податку на додану вартість за вказані періоди.

За таких обставин позивач правомірно включив до податкового кредиту суму 1148499 грн., тому позбавлення податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2005р. № 26992/23-0 права підприємства на бюджетне відшкодування є необґрунтованим, отже дане податкове повідомлення-рішення правомірно визнано недійсним.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.

Наведеним також спростовується твердження скаржника, викладене в акті перевірки, апеляційній скарзі, про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 79, 86, 158, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала виготовлена в повному обсязі 30.06.2006р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                             суддя                                                            Галушко Н.А

                              суддя                                                            Юрченко Я.О.