Справа 22ц-1941                                 Головуючий у першій інстанції- Тихоненко M.I.

Категорія -                                             Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7  грудня 2006 року судова  колегія  судової палати     в цивільних  справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого -   Лисенка П.П.

суддів:                           Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі      Варміш О.С.

за участю представника ГУДКУ у Миколаївський області - Хмельницького B.C. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційні скарги

головного управління державного казначейства у Миколаївскій області та державної виконавчої служби у Врадіївському районі Миколаївської області на рішення   Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2006 року за позовом

ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у Врадіївському районі Миколаївської області / далі   Врадіївський ВДВС/, Миколаївського обласного управління юстиції /Миколаївське ОУЮ/, відділення державного казначейства у Врадіївському районі Миколаївської області

/далі Врадіївське ВДКУ, Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області /далі Миколаївське ГУДКУ/ про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та відшкодування моральної шкоди

УСТАНОВИЛА:

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ВДВС Врадіївського РУЮ та Миколаївського ОУЮ про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та стягнення 1750 грн. моральної шкоди.

Скаржниця зазначала, що рішенням суду від ЗО червня 2005 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на двох дітей в розмірі 1/3 частини доходів відповідача щомісяця. У липні того ж року державним виконавцем ВДВС Врадіївського РУЮ відкрите виконавче провадження по виконанню судового рішення. Але упродовж тривалого часу ніяких заходів щодо реального виконання судового рішення державний виконавець не вчинив, виконавчий лист за місцем роботи відповідача не направив, внаслідок цього аліменти вона не отримує. Крім того, бездіяльність державного виконавця позбавила її можливості належно утримувати дітей, що завдало моральну шкоду.

По справі проведено заміну ВДВС Врадіївського РУЮ на Врадіївське ВДВС та залучено як відповідачів Врадіївське ВДК та Миколаївське ГУДКУ.

Справа неодноразово розглядалася судом. Останнім рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2006 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державних виконавців ВДВС Врадіївського РУЮ, з Врадіївського ВДВС на користь ОСОБА_1 стягнуто 500 грн. моральної шкоди, на Миколаївське   ГУДКУ покладено обов'язок списати ці кошти з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачі його оскаржили.

Врадіївське ВДВС не погодилось з висновком суду про неправомірну бездіяльність державних виконавців та доведеність завдання позивачці моральної шкоди, а тому просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Миколаївське ГУДКУ просило змінити рішення в частині покладення обов'язку щодо списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України, посилаючись на недоведеність підстав та порушення порядку відшкодування шкоди за рахунок держави.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що виконавче провадження по виконанню судового рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 було відкрито 3 серпня 2004 року та у період з серпня 2004року по травень 2005 року знаходилось у декілька державних виконавців ВДВС РУЮ. Вживаючи деякі заходи щодо розшуку майна боржника та визначення заборгованості, державні виконавці протягом десяти місяців не направили виконавчі документи за місцем роботи боржника, чим порушили вимоги ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та п.7.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій.

За такого суд дійшов обгрунтованого висновку про неправомірну бездіяльність державних виконавців Врадіївського ВДВС та завдання позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди.

Доводи Врадіївського ВДВС про здійснення державними виконавцями дій, спрямованих на виконання судового рішення, а саме відкриття виконавчого провадження, розрахунок заборгованості, перевірка майнового стану боржника тощо, не мають правового значення, оскільки такі дії не звільнять державного виконавця від обов'язку насамперед направити виконавчий лист за місцем роботи боржника, тим більш, що місце роботи було зазначено у виконавчому листі. Такі дії державний виконавець вчинив вперше лише у березні 2005 року. Повторно направив повернутий лист 29 червня 2005 року / а.с. 14.19-20/.

Не можна погодитися і з доводами апелянта про відсутність доказів завдання ОСОБА_1 моральної шкоди. Мотиви, з яких суд вважав встановленим факт моральних страждань позивачки, наведені у мотивувальній частині судового рішення. Крім того, моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільного права, а тим більш права на своєчасне отримання коштів на утримання двох неповнолітніх дітей.

За такого судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення та відмови ОСОБА_1 у позові.

Встановивши право позивачки на компенсацію моральної шкоди за рахунок держави, суд поклав обов'язок щодо списання цих коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на територіальні органи Державного казначейства України / п.21 Постанови Пленуму ВСУ від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"/.

Посилання Миколаївського ГУДКУ на те, що стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним Казначейством України, не спростовує обов'язок його територіальних органів виконувати такі дії в межах наданих повноважень. Відсутність порядку відшкодування шкоди державою та відсутність бюджетних призначень на такі цілі    не звільняє державу від виконання цього обов'язку та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1.

За такого колегія не вбачає і підстав для зміни рішення суду щодо зобов'язань Миколаївського ГУДКУ.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області та державної виконавчої служби у Врадіївському районі Миколаївської   області   відхилити,   а  рішення Врадіївського   районного   суду Миколаївської області від 21 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена до Верховного суду України.