Справа 22а - 758 Головуючий у першій інстанції - Миронова О.В.
Категорія - 29 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Лисенка П.П.
суддів Данилової О.О., Кутової Т.З.
при секретарі Варміш О.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Караташа А.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївської області
(далі - Вознесенська ОДПІ) на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2006 року за позовом
ОСОБА_2
до Вознесенської ОДПІ
про визнання податкового повідомлення нечинним
УСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення Вознесенської ОДПІ від 8 червня 2006 року, яким їй, як фізичній особі, визначено до сплати 2469 грн.03 коп. податку з доходу. Таким доходом відповідач вважав отримання нею у спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 права на земельну частку /пай/ розміром 7,08 ум.кад.га у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім.22-х Червоних партизан / с.Трикрати Вознесенського району Миколаївської області/.
Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідно до статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року з подальшими змінами /далі Закон №889/ успадковане спадкоємцем першого ступеня споріднення нерухоме майно оподатковується за нульовою ставкою податку, тобто не оподатковується.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено. Податкове повідомлення НОМЕР_1 визнано нечинним.
В апеляційній скарзі начальник Вознеснської ОДПІ, посилаючись на неправильне тлумачення та застосування судом норм податкового законодавства, просив постанову суду скасувати.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є різне визначення характеру об'єкту оподаткування, зокрема успадкованого права на земельну частку /пай/. Позивачка вважає це об'єктом нерухомого майна /підпункт "а" пункту 13.1 статті 13 Закону/, яке, як спадщина, оподатковується за нульовою ставкою /підпункт "а" пункту 13.2.1 статті 13 Закону/. Відповідач же відносить цей об'єкт спадщини до об'єкту комерційної власності, а саме до корпоративного права /підпункт "в" пункту 13.1 статті 13 Закону/, який оподатковується за ставкою 13 % /підпункт "в" пункту 13.2.1 статті 13 Закону/.
Суд першої інстанції дослідив ці обставини в судовому засіданні і дійшов вірного висновку про те, що право на земельну частку /пай/ не може бути віднесено до об'єкту комерційної власності, а саме до корпоративного права. Адже за змістом корпоративні права є сукупністю правових можливостей /організаційних та майнових/ учасника певною юридичної особи, а носієм цих прав є особа, котра має частку в статутному фонді господарської організації / ст. 167 ГК України/.
Колегія погоджується і з висновком суду, що право на земельну частку /пай/ як об'єкт оподаткування має бути віднесено до об'єктів нерухомого майна, бо це право на долю у спільній /колективній/ власності на землю.
За такого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невірне визначення відповідачем податкового зобов'язання ОСОБА_2, а тому визнав нечинним і оскаржуване податкове повідомлення.
Посилання апелянта не те, що право на земельну частку /пай/ є майновим правом, не перешкоджає його характеристики як об'єкта нерухомого майна, оскільки відповідно до ст. 190 ЦК України майном вважаються також і майнові права.
Недоцільним є і посилання апелянта на положення п. 1.8 ст.1 Закону України від 28 грудня 1998 року "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо змісту корпоративних прав, бо право на земельну частку /пай/ не може вважатися правом власності на частку статутного фонду юридичної особи. А також активів в разі її ліквідації.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили би порушення ним вимог податкового та процесуального законодавства, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Вознесенської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2006 року -без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.