Справа 22- 9195 Суддя 1 інстанції Павленко Л.М.
Категорія 23 Доповідач Бугрим Л.М.
УХВАЛА Іменем України
27 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі Головуючого Бугрим Л.М.
Суддів Зінов"євої А.Г. Резнікової Л.В При секретарі Іванові В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального і морального збитку унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та по зустрічному позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про відшкодування шкоди в результаті ДТП.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М.,вислухавши пояснення ОСОБА_1., його представника ОСОБА_3.,пояснення відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2006 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про відшкодування матеріального та морального збитку. На користь ОСОБА_2. з ОСОБА_1. стягнуто у відшкодування матеріального збитку 15166 грн, 19 коп.,моральну шкоду у сумі 2000 грн.. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2. було відмовлено.
На зазначене судове рішення була подана апеляційна скарга ОСОБА_1 у якій ставиться питання про скасування судового рішення В обгрунтування доводів скарги апелянт посилався на те, що судом дана невірна оцінка доказам, суд не врахував наявність іншого висновку судово-технічної експертизи експерта ОСОБА_4., який знаходиться у матеріалах адміністративної справні висновки якого суперечать висновкам експерта ОСОБА_5., тому суд повинен був призначити комісійну експертизу щодо визначення вини учасників дорожнього руху. Висновок суду про наявність його вини у ДТП та про порушення правил дорожнього руху з його боку є суперечливим та таким ,що не відповідає обставинам справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1. підтримував доводи апеляційної скарги просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення , яким задовольнити його вимоги. На його думку дорожня транспортна пригода сталася саме через цорушенння правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2.,який перетинав перехрестя з другорядної дороги на головну і повинен був вступити йому дорогу, оскільки він мав перевагу на проїзд. Побачивши автомашину відповідача він застосував екстренне гальмування ,довжина шляху гальмування становить 18 м, він не перевішував швідкість .Перед атомашиною ОСОБА_2 на відстані 3 м проїзджала автомашина „ КІА „ на яку він і почав гальмувати і незвертаючи на це, ОСОБА_2. продовжував рухатися позаду цієї автомашини. Раніше він у поясненнях не вказував про автомашину „ КІА" оскільки вважав, що вона не має ніякого відношення до ДТП.. У випадку,якщо суд визнає необхідним просив призначити проведення повторної автотехнічної експертизи.
Його представник ОСОБА_3. просив рішення суду скасувати та постановити нове , яким задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1., посилався на те ,що суд повинен був виходити із вини ОСОБА_6., яка підтверджується висновком експерта ОСОБА_4.
Відповідач ОСОБА_2. просив рішення суду залишити без зміни, посилався на те , що він рухаючись на належному йому автомобілі „Сузукі-Вітара" вже переїхав половину перехрестя з доугорядної дороги коли на нього наїхала автомашина „ Хонда - Цивик", якою управляв позивач.У зв"язку з ударом його автомашину масою 1,8 т відбросило на 2, 5 м у напрямку руху позивача , а автомашину відповідача відбросило на 5 м від місця зіткнення транспортних засобів, 3 врахуванням довжини шляху гальмування автомашини позивача перед наїздом та тієї обставини , що маса автомашини „Сузукі Вітара" становить 1,8 м , а маса автомашини позивача „ Хонда Цивик" - 1,3 т , місця розташування транспортних засобів після зіткнення,тієї обставини, що для ОСОБА_1 не достатньо було шляху гальмування для запобіганню зіткнення слід прийти до висновку про те, що він їхав на швідкісті, яка перевищувала 60 км на годину .Враховуючи, що вулиця Щорса по якій рухався ОСОБА_1 є дорогою з одностороннім рухом, то у відповідності до схеми ДТП у позивача, враховуючи ширину його автомашини була можливість проїхати не зіткнувшись з ним.Вважав, що висновок експерта ОСОБА_5 зроблено у відповідності до механізму ДТП. У позивача була технічна можливість попередити наїзд. Висновок же другого експерта ОСОБА_4. ,який знаходиться в адміністративній справі невірно визначено механізм ДТП, не враховано, що фактична швідкість з якою рухався ОСОБА_1. не може бути визначена лише з врахуванням довжини шляху гальмування, але й слід приймати до уваги кінетичну енергію за рахунок якої і було пошкоджено транспортні засоби,що не було враховано експертом. Окрім, того експерт не врахував те, що зіткнення сталося вже на другій частині дороги , а перша частина була вільна для проїзду, що свідчить про те, що позивач дуже з запізненням помітив небезпеку для свого руху. Окрім того , одразу ж після ДТП позивач не посилався на те що попереду атомашини „ Сузукі Вітара „ їхала автомашина марки „КІА,"яка створила небезпеку для його руху, а лише на ці обставини став посилатись значно пізніше..Фактично ж попереду нього не було ніяких автомашині ці обставини на які посилався позивач не відповідають дійсності.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно 14 жовтня 2004 року близько о 14 годині на перехресті вул. Щорса та вул. Звільнення Донбасу у м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода у якій автомашина „ Хонда- Цивик"дкою управляв ОСОБА_1 та рухався по головній дорозі по вул Щорса у напрямку Південного автовокзалу у м. Донецьку зіткнувся з автомашиною „ Сузукі- Вітара" , яка рухалася з другорядної дороги в напрямку вулиці Звільнення Донбасу. Після зіткнення силою удару автомашина „ Сузукі- Вітара" була відброшена на відстань 2,5 м від місця зіткнення у напрямку руху позивача, а автомашина „ Хонда- Цивік" на 4,8 м. Зікнення сталося на другій половині перехрестя у напрямку руху ОСОБА_2. Довжина вулиці 11,3 м, відповідач проїхав 7,64 м . Рух по вулиці Щорса дозволено лише в одному напрямку, на шляху руху позивача не було зустрічного транспорту. Довжина шляху гальмування автомашини якою керував ОСОБА_1 складає 18м. На час зіткнення горіло жовте світло світо фору, він знаходився у неробочому режимі.
У результаті зіткнення були пошкодженні обидви автомашини.
Після ДТП відносно ОСОБА_1. було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністивної відповідальності за те ,що він невчасно прийняв заходів для уникнення ДТП та скоїв зіткнення.
Постановою судді Київського районного суду м. Донецька від 21 березня 2006 року адміністративна справа була закрита у зв"язку зі спливом строку даності для притягнення до адміністративної відповіданості.
У процесі розгляду справи судом була призначена та проведена автотехнічна експертиза по двум варіантам поясненням ОСОБА_1. та ОСОБА_2 .Згідно її висновку / НОМЕР_1/ у всякому випадку показання водія ОСОБА_1. про те, що відповідач ОСОБА_2 перетинаючи перехрестя рухався зі швидкістю 30 км на годину з технічної точки зору є таким ,що не відповідають дійсності., у той же час показання водія ОСОБА_2. з технічної точки зору щодо механізму ДТП, швидкості руху є такими ,що відповідабють дійсності. Дії водія ОСОБА_1.,були неоправдано небезпечними та несвоєчасними. При умові прямолінійного руху та своєчасному зниженні швидкісті / без екстренного гальмування/ водій давав можливість автомобілю „ Сузукі-Вітара" без перешкоди покинути небепечну зону, тому у діях водія „ Сузукі- Вітара" не вбачаєтьсягневідповідності Правилам дорожнього руху.
Разом з тим дії водія „ Хонда - Цивик" ОСОБА_1.,який рухався зі швидкістю , яка перевищувала допустиму при руху у населенному пункті та обнаружив автомашину, яка виїзджала іх другорядної дороги рухаючись , несвоєчасно прийняв заходи для зниженню швідкості і в його діях вбачається невідповідність п.п. 12.3,12.4,12.9 Правилам дорожнього руху.Несвоєчасне виконання водієм ОСОБА_1. вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху у данній дорожній сітуації знаходиться у причинному зв"язку з подіями данної дорожньо- транспортної пригоди./ а.с. 83-93 /
За таких обставин, суд прийшов до обгрунтованного висновку про тедцо ДТП сталося з вини водія ОСОБА_1., а тому у відповідності з вимогами ст.ст 1166 , 1167 ЦК України з нього стягнув на користь водія ОСОБА_2. спричинену матеріальну та моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що суд дав невірну оцінку доказам і про те, що у ДТП відсутня його вина і ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2 і що слід до уваги прийняти висновок другого експерта ОСОБА_4., суперечать встановленним фактам, надаштим доказам, а тому не можуть бути прийнятими до уваги.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308,313, 314 ч.І п. 1, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального і морального збитку унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та по зустрічному позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про відшкодування шкоди в результаті ДТП - залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України на протяхі двох місяців з дня набрання нею чинності.
Судді: