УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Вотьканича Ф.А. суддів -Дорчинець С.Г.., Лізанця П.М., з участю прокурора - ОСОБА_1 засудженого- ОСОБА_2
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора та засудженого ОСОБА_2 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2006 року, яким засуджені
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-н України, з середньою освітою, на утриманні неповнолітня донька, раніше несудимий,-
за ст.146 ч.2 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі; за ст. 121 ч.2 КК України на 9 (дев'ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено 9 (дев'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 96 КК України до ОСОБА_2 застосоване примусове лікування від алкоголізму.
за ст. 135 ч.З КК України ОСОБА_2 - виправданий.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; гр.-н України, українець, з середньою освітою, неодружений, раніше несудимий,-
за ст. 136 ч.З КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;
за ст. 396 ч.1 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначено 3 (три) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він на протязі 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки :
Справа №778/200бр. Категорыя-11
Головуючий у І інстанції -Решетар В.І. Доповідач-Дорчинець С.Г.
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;
- повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_2 постановлено залишити попередній - взяття під варту, а ОСОБА_3 - підписку про невиїзд.
Речові докази: спортивні штани, дерев'яний брусок, резиновий чобіт, прямокутні вирізка килимового покриття, конверт білого кольору, в якому знаходиться картонна коробка з сірниками та металевий шуруп жовтого кольору постановлено знищити; велосипед постановлено передати потерпілій ОСОБА_4.
За вироком суду визнані винними:
ОСОБА_2 в тому, що будучи в стані алкогольного сп'яніння, 4 квітня 2006 року приблизно в 13 годин на кухні свого будинку АДРЕСА_1 на грунті неприязних відносин наніс удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_5, від якого той впав на підлогу в коридорі будинку. А потім наніс ще декілька ударів кулаком потерпшому в груди, по обличчю, причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть останнього;
Крім того тоді ж після призначення потерпілому тілесних ушкоджень, скинув останнього в підвальне приміщення, закрив дверцята, чим незаконно позбавив його волі з 13 год. до 23 годин 4 квітня 2006 року;
ОСОБА_3 в тому, що 4.04.2006 року приблизно в 21 годину, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаючи, що ОСОБА_2 причинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження, від яких той знаходився без свідомості та в небезпечному для життя стані і, маючи реальну можливість йому надати допомогу, цього не зробив та не повідомив про такий стан відповідним особам та установам, що подальшому потягло смерть потерпілого.
Крім того, знаючи що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин щодо потерпілого ОСОБА_5, умисно приховав його.
В апеляціях:
прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо обох засуджених, посилаючись на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, хоча такий підлягає застосуванню. Це стосується виправдання ОСОБА_2 за ст.. 135 ч.З КК України, бо в матеріалах кримінальної справи та в суді доведено, що саме ОСОБА_2 залишив потерпілого ОСОБА_5, який знаходився від отриманих тілесних ушкоджень без свідомості з 13 до 21 год. без належної допомоги, що і привело до смерті останнього. Тому ст. 121 КК України не може поглинути ст. 135 КК України, а його дії слід кваліфікувати за сукупністю ст.ст. 121 і 135 КК України. Крім того в доповненні до апеляції вказує, що суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_2 примусове лікування від алкоголізму на підставі ст. 96 КК України. Просить вирок щодо обох засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Засуджений ОСОБА_2 вказує, що вирок суду щодо нього є незаконним, оскільки він захищався від нападу потерпілого, який намагався сокирою вдарити його. Просить це врахувати та постановити законне рішення. Засуджений ОСОБА_3 вирок не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляцій, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, апелянта- засудженого ОСОБА_2, який просить задовольнити його апеляцію, перевіривши справу в межах апеляцій, апеляційний суд приходить до
переконання, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляція
засудженого до задоволення не підлягає з таких підстав.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджена сукупністю зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема його визнанням, як в ході досудового слідства, так і судовому засіданні, показаннями засудженого ОСОБА_3
В матеріалах кримінальної справи на а. с. 41- 42 є зроблена явка з повинною
ОСОБА_2, в якій він детально розповів про обставини нанесення потерпілому
ОСОБА_5 тілесних пошкоджень, обставини позбавлення його волі.
При відтворенні обстановки та обставин події засуджений ОСОБА_2 добровільно та детально показав і розповів про обставини вчинення злочинів стосовно потерпілого ОСОБА_5
Згідно протоколу огляду місця події від 5 квітня 2006 р. (а. с. 15-21) труп ОСОБА_5 виявлений на перехресті вулиць АДРЕСА_2.
Згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 (а. с. 127-133) потерпілому ОСОБА_5 причинені тілесні ушкодження у вигляді закритої Черепно-мозкової травми, Зх пластоподібних крововиливів великих розмірів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови, крововиливу до 120-150 мл під тверду мозкову оболонку в ліву тьмяно-скроневу потиличну область, прямі переломи 4, 5, 6, 7 ребер зправа та 5 ребра зліва, прямий перелом тіла грудини, непрямий перелом б, 7, 8, 9 ребер зправа, крововилив у середньостіння, травматичний злам коронок третього, другого зправа та першого, другого, третього зубів зліва, забій верхньої губи, множинні крововиливи обличчя та тулуба, смугасто подібні садна потиличної області голови та задньої поверхні грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як спричинили смерть потерпілого. Тілесні ушкодження в ОСОБА_5 сумісні з життям і при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, життя потерпілому можна було б врятувати.
Відповідно до висновку судово-медико- імунологічної експертизи на спортивних штанах засудженого ОСОБА_2, на дерев'яному бруску драбини, що веде в підвал, на вирізці килимового покриття та шести змивах, вилучених з будинку ОСОБА_2 виявлена кров потерпілого ОСОБА_5
При таких обставинах з врахуванням кількості нанесених тілесних ушкоджень потерпілому, апеляційний суд вважає, що засуджений ОСОБА_2 діяв умисно, цілеспрямовано причиняв потерпілому тілесні ушкодження. Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що потерпілий з сокирою нападав на нього нічим не підтверджені, на досудовому слідстві засуджений таких доводів не виказував. А тому суд першої інстанції такі доводи ОСОБА_2 визнав надуманими та такими, що не заслуховують на увагу.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України є правильною.
З матеріалів справи, показань засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 видно, що після причинения потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, засуджений ОСОБА_2 замкнув його в підвальному приміщенні, де він був з 13 год. до 23 год. 4 квітня 2006 року, позбавивши волі.
Тому дії ОСОБА_2 за ст. 146 ч. 2 КК України також кваліфіковано правильно.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 умисно причиняв потерілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження і бажав настання таких наслідків, а тому обґрунтовано виправдав його за ст. 135 ч.З КК" України, що передбачає завідоме залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавила можливості вжити заходи до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли особа сама поставила потерпілого у небезпечний для життя стан, що спричинило смерть потерпілого.
Доводи апелянта - прокурора про те, що суд необгрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ст. 135 ч. З КК України є безпідставними.
Оскільки у разі, коли особа своїми навмисними діями поставила потерпілого в небезпечний для життя стан і завідомо залишила його без допомоги, то її дії можуть кваліфікуватися за ч. З ст. 135 КК України лише при необережній формі вини до наслідків. Якщо ж буде встановлено щодо наслідків умисну вину, то дії винного повинні кваліфікуватись як умисне вбивство чи умисне заподіяння тілесних ушкоджень;
Щодо покарання призначеного засудженому ОСОБА_2 то суд першої інстанції обґрунтовано призначив його у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Апеляційний суд не знаходить підстав для пом'якшенння призначеного покарання ОСОБА_2.
В апеляції прокурор порушує питання також про скасування вироку суду стосовно ОСОБА_3, проте з яких підстав потрібно постановити таке рішення в апеляції не вказано, мотиви та обґрунтування не наведено.
Одночасно апеляційний суд відмічає, що в апеляції прокурор обгрунтовано вказує, що суд першої інстанції необгрунтовано та безпідставно застосував щодо ОСОБА_2 примусове лікування від алкоголізму на підставі ст. 96 КК України. Такі доводи апеляції прокурора є безпідставними і в цій частині вирок підлягає зміні, а апеляція задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст. 96 КК України примусове лікування може бути застосоване судом незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а алкоголізм до таких хвороб не відноситься. Тому таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора задовольнити частково:
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2006 року стосовно засудженого ОСОБА_2 змінити, виключивши з резолютивної частини вироку вказівку суду про застосування до ОСОБА_2 примусового лікування від алкоголізму.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий -Вотьканич Ф.А..
судді -Дорчинець С.Г., Лізанець П.М.