ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2013 року справа № 919/1279/13
За позовом державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»
(площа Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія-Порт»
(вул. Леніна, 41, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 100929,38 грн.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Ісаєва Н.О., довіреність №ДВ-39 від 14.11.2013;
від відповідача - Салагаєв А.Б., наказ №45 від 06.05.2010.
Державне підприємство «Севастопольський морський торговельний порт» (далі - позивач, ДП «Севастопольський морський торговельний порт») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія-Порт» (далі - відповідач, ТОВ «Фірма «Акваторія-Порт») про стягнення 100929,38 грн, з яких: пеня у розмірі 89772,49 грн; штраф у розмірі 11156,89 грн.
Позовні вимоги, із посиланням на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про спільну діяльність від 22.02.2001 №10/213а щодо своєчасного перерахування прибутку від спільної діяльності, а також відшкодування вартості використаної електроенергії, води та податку на землю.
Ухвалою суду від 05.11.2013 позовна заява ДП «Севастопольський морський торговельний порт» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/1279/13.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2013, оголошено перерву до 10.12.2013.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача надав в судовому засіданні відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив у повному обсязі з підстав його необґрунтованості, а також додатково заявив про застосування судом наслідків спливу позовної давності за вимогами позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
22.02.2001 між державним підприємством «Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» (Інститут) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія-Порт» (Фірма) укладений договір №10/213а про спільну діяльність (далі - Договір) /арк.с.23-25/.
Відповідно до розділу 1 Договору його метою є отримання прибутку в області комплексного обслуговування суден різного призначення, організації перевалки експортно-імпортних та транзитних вантажів, зокрема лому та відходів чорних металів, їх накопичення та зберігання на території Інституту в Інкерманській бухті міста Севастополя.
Відповідно до пункту 4.4.7 Договору Фірма зобов'язалась щомісячно відшкодовувати витрати Інституту, пов'язані із забезпеченням спільної діяльності. При цьому, згідно з пунктом 5.2 Договору відшкодування витрат здійснюється щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним на підставі двосторонніх актів про виконану роботу.
Порядок відшкодування витрат та розподіл прибутку вказаний у розділі 5 Договору. Так, відповідно до пункту 5.5 Договору прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності за підсумками квартального звіту розподіляються у наступному порядку: Інститут - 50%, Фірма - 50%.
За змістом пункту 6.1 Договору він діє з моменту підписання протягом 10 років до лютого 2011 року та вважається автоматично пролонгованим на той же строк, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку його дії не заявить у письмовій формі про відмову від участі в ньому.
Додатковою угодою №4 від 10.09.2007 до Договору сторони узгодили, що ДП «Севастопольський морський торговельний порт» (далі - Порт) є правонаступником по обов'язкам ДП «Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» /арк.с. 29/.
Додатковою угодою №5 від 26.09.2008 сторони доповнили розділ 5 Договору пунктом 5.6 наступного змісту: «Розподілений прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, перераховувати на розрахунковий рахунок ДП «Севастопольський морський торговельний порт» протягом 45 календарних днів з дня закінчення звітного періоду», а також пунктом 5.7 такого змісту: «За порушення строків виконання обов'язків стягується пеня відповідно до п. 2 статті 231 Господарського кодексу України в розмірі 0,1 відсотка від вартості робіт (послуг) за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від вказаної вартості» /арк.с. 30/.
Додатковою угодою №6 від 14.05.2009 сторони домовилися про доповнення розділу 5 Договору пунктом 5.8 наступного змісту: «Фірма зобов'язується компенсувати Порту витрати по сплаті податку за землю пропорційно займаної площі. Розрахунок податку на землю здійснюється щоквартально відповідно до прийнятої методики» /арк.с. 31/.
У 2013 році Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Севастопольський морський торговельний порт» за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, якою встановлені певін порушення та недоліки, що відображено в акті ревізії від 21.06.2013 №06-21/96.
Так, згідно з вищевказаним актом ревізії органом Державної фінансової інспекції встановлено, що позивач не здійснював нарахування та стягнення пені і штрафу за несвоєчасне перерахування за послуги по забезпеченню електроенергією, водою та податку на землю, прибутку від спільної діяльності з відповідача за 1-ий та 2-ий квартали 2011 року. За розрахунками Державної фінансової інспекції в м. Севастополі розмір недоотриманих позивачем штрафних санкцій за Договором склав: пеня - 89772,49 грн; штраф - 11156,89 грн.
Необхідність усунення вищевказаних порушень фінансово-господарської діяльності підприємства, і стало причиною звернення ДП «Севастопольський морський торговельний порт» з даним позовом до господарського суду.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до статей 1130-1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Умовами розділу 5 Договору сторони погодили: порядок розподілу прибутку, отриманого в результаті спільної діяльності за підсумками квартального звіту у співвідношенні 50% на 50% між сторонами, а також строк перерахування відповідної долі цього прибутку на користь позивача - 45 календарних днів з дня закінчення звітного періоду; відшкодування витрат здійснюється щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним на підставі двосторонніх актів про виконану роботу.
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.02.2013 у справі №919/91/13 за позовом ДП «Севастопольський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості з ТОВ «Фірма «Акваторія-Порт» встановлено, що доля прибутку позивача за результатами спільної діяльності за Договором у 2011 році склала 66945,00 грн (за 1-ий квартал - 25728,5 грн; за 2-ий квартал - 41216,5 грн).
Також, на виконання досягнутих у Договорі домовленостей позивачем у 2011 році були надані відповідачеві послуги по забезпеченню електроенергією та водою, що підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі робіт (надання послуг) №ПК1-538 від 21.02.2011 на суму 17021,92 грн, №ПК1-555 від 21.03.2011 на суму 17587,68 грн, №ПК1-571 від 22.04.2011 на суму 18403,43 грн, №ПК1-592 від 23.05.2011 на суму 17482,86 грн. Крім цього, сторонами складені акти, якими узгоджена сума компенсації відповідачем позивачеві витрат останнього по сплаті податку на землю: №ПК1-539 від 21.02.2011 на суму 5485,80 грн, №ПК1-552 від 21.03.2011 на суму 5485,80 грн, №ПК1-569 від 22.04.2011 на суму 5485,80 грн, №ПК1-586 від 23.05.2011 на суму 5485,80 грн.
Факт виникнення обов'язку відповідача по сплаті вартості наданих позивачем послуг по забезпеченню електроенергією та водою, а також компенсації земельного податку на підставі вищезгаданих актів приймання-передачі робіт, також встановлений рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.02.2013 у справі №919/91/13.
За таких обставин, за умовами Договору відповідач повинен був: здійснити перерахування на користь позивача долі прибутку за результатами спільної діяльності у сумі 25728,50 грн за 1 квартал 2011 року - до 15.05.2011, у сумі 41216,50 грн за 2 квартал 2011 року - до 14.08.2011; здійснити оплату послуг по забезпеченню електроенергією та водою за актами приймання-передачі робіт №ПК1-538 від 21.02.2011 на суму 17021,92 грн - до 07.03.2011, №ПК1-555 від 21.03.2011 на суму 17587,68 грн - до 07.04.2011, №ПК1-571 від 22.04.2011 на суму 18403,43 грн - до 07.05.2011, №ПК1-592 від 23.05.2011 на суму 17482,86 грн - до 07.06.2011, а також компенсувати витрати по сплаті податку на землю за актами №ПК1-539 від 21.02.2011 на суму 5485,80 грн - до 07.03.2011, №ПК1-552 від 21.03.2011 на суму 5485,80 грн - до 07.04.2011, №ПК1-569 від 22.04.2011 на суму 5485,80 грн - до 07.05.2011, №ПК1-586 від 23.05.2011 на суму 5485,80 грн - до 07.06.2011.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів своєчасного погашення заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Порушення строків перерахування за Договором відповідних грошових коштів на користь позивача відповідачем не заперечується та визнано його керівником у судовому засіданні.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.7 Договору встановлено, що за порушення строків виконання обов'язків стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка від вартості робіт (послуг) за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
Водночас, відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про виникнення у нього права нарахування пені та штрафу за допущене відповідачем прострочення розрахунків за Договором.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 11156,89 грн, що дорівнює 7% від загальної суми заборгованості за Договором (159384,19 грн), суд дійшов висновку про його вірність.
Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив його невідповідність вимогам чинного законодавств, а саме приписам статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини шостої статті 232 ГК України.
З урахуванням встановлених Договором строків виконання відповідачем обов'язку по здійсненню відповідних розрахунків, суд визнає, що у позивача виникло права вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та лише за наступні періоди прострочення:
- щодо перерахування долі прибутку за результатами спільної діяльності: на суму 25728,50 грн за 1 квартал 2011 року - за період з 16.05.2011 по 15.11.2011; на суму 41216,50 грн за 2 квартал 2011 року - з 15.08.2011 по 14.02.2012;
- щодо здійснення оплати послуг по забезпеченню електроенергією та водою за актами приймання-передачі робіт: на підставі акту №ПК1-538 від 21.02.2011 на суму 17021,92 грн - з 08.03.2011 по 07.09.2011; на підставі акту №ПК1-555 від 21.03.2011 на суму 17587,68 грн - з 08.04.2011 по 07.10.2011; на підставі акту №ПК1-571 від 22.04.2011 на суму 18403,43 грн - з 08.05.2011 по 07.11.2011; на підставі акту №ПК1-592 від 23.05.2011 на суму 17482,86 грн - з 08.06.2011 по 07.12.2011;
- щодо компенсування витрат по сплаті податку на землю: на підставі акту №ПК1-539 від 21.02.2011 на суму 5485,80 грн - з 08.03.2011 по 07.09.2011; №ПК1-552 від 21.03.2011 на суму 5485,80 грн - з 08.04.2011 по 07.10.2011; №ПК1-569 від 22.04.2011 на суму 5485,80 грн - з 08.05.2011 по 07.11.2011; №ПК1-586 від 23.05.2011 на суму 5485,80 грн - з 08.06.2011 по 07.12.2011.
Так, за розрахунком суду, розмір пені, який позивач має право заявляти до стягнення з відповідача, становить 12431,83 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Фірма «Акваторія-Порт» пені у розмірі 77340,66 грн, нарахованої позивачем поза межами шестимісячного строку нарахування та з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України, суд визнає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене вище, суд визнає правомірним нарахування позивачем згідно з Договором до сплати відповідачем штрафу у розмірі 11156,89 грн та пені у розмірі 12431,83 грн.
Водночас, відповідач заявляє про сплив позовної давності за вимогами позивача про стягнення неустойки за Договором та просить суд застосувати відповідні наслідки.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено судом, останній платіж за Договором відповідач мав здійснити у строк не пізніше 14.08.2011.
Стаття 260 ЦК України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін, суд не встановив обставин, які зупиняли або переривали перебіг строку позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу.
Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11156,89 грн та пені у розмірі 12431,83 грн остаточно сплинув 14.08.2012, а позовна заява ДП «Севастопольський морський торговельний порт» подана 04.11.2013, тобто за межами строку позовної давності.
За приписами частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини щодо спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, та відсутності поважних причин його пропуску, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ «Фірма «Акваторія-Порт» штрафу у розмірі 11156,89 грн та пені у розмірі 12431,83 грн слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія-Порт» про стягнення 100929,38 грн, - відмовити повністю.
Повне рішення складено 16.12.2013.
Суддя О.М.Архипенко