ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р. | № 29-23/46-04-1097 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Кота О.В., Шевчук С.Р., за участю представників позивача –Шандрук О.Т. дов. № 342 від 28.12.2005 року та Паскаль Т.В. дов. № 181 від 02.06.2006 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Одеський ливарний завод" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2006 року у справі господарського суду Одеської області за позовом ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до ТОВ "Одеський ливарний завод", третя особа – ДП НЕК "Укренерго" Одеські магістральні електричні мережі, про стягнення боргу,
У С Т А Н О В И В:
ВАТ “Одесаобленерго” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Одеський ливарний завод” про стягнення боргу за активну електричну енергію у сумі 688 313,96 грн., боргу за реактивну електроенергію у сумі 25 731,96 грн., та боргу за перевищення договірних величин електроспоживання на суму 3 620 442,78 грн.
Справа в судах розглядалася неоднарозово.
Під час нового розгляду справи за заявою позивача позовні вимоги були уточненні з підстав часткового погашення відповідачем боргу та склали 668 068,79 грн. боргу за активну електроенергію, 3 620 442,78 грн. боргу за перевищення договірних величин електроспоживання, 13 647,38 грн. боргу за реактивну електроенергію.
Рішенням господарського суду Одеської області від 4 липня 2006 року по даній справі позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача 13 647,38 грн. боргу за реактивну електроенергію, 11 585,31 грн. боргу за активну електроенергію, у іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог ВАТ “Одессобленерго” в частині стягнення боргу за спожиту електричну енергію у сумі 668 068,79 грн. та боргу за перевищення договірних величин електроспоживання у сумі 3 620 442,78 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2006 року апеляційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" на рішення господарського суду Одеської області від 4 липня 2006 року задоволено частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 4 липня 2006 року змінено. З відповідача стягнено 668 068,79 грн. боргу за активну електричну енергію, 13 647,38 грн. боргу за реактивну електроенергію, 1 500 00,00 грн. боргу за перевищення договірних величин електроспоживання.
У решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2006 року, а рішення господарського суду Одеської області від 4 липня 2006 року залишити без змін.
ТОВ "Одеський ливарний завод" вважає, що судом порушено положення ст. 33 ГПК України, п. 4.13, 7.14 Правил користування електричною енергією.
Заявник стверджує, що Одеським апеляційним господарським судом не враховано той факт, що ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" не надала суду акт, який би свідчив про перевищення договірних величин споживання електроенергії за вказані в заяві про уточнення суми позовних вимог від 3 грудня 2004 року періоди.
На думку заявника, дана обставина свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу за перевищення договірних величин електроспоживання за червень, липень та листопад 2003 року та січень –лютий 2004 року.
У судове засідання представник відповідача не з'явився.
З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 656 від 1 листопада 2002 року ( надалі –договір № 656) про постачання електричної енергії, який діє до теперішнього часу.
У взаємовідносинах по постачанню електричної енергії позивач та відповідач зобов’язались керуватися Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28.
Судом також встановлено, що розрахунок спожитої електричної енергії у спірний період був здійснений позивачем на підставі показів приладів обліку електричної енергії, зазначених у звітах відповідача та актах заміни приладів обліку електроенергії.
На підставі здійсненого розрахунку ВАТ “Одесаобленерго” виписало ТОВ “Одеський ливарний завод” рахунок на оплату використаної ним електроенергії за розрахунковий період, однак відповідач, в порушення умов договору № 656 та Правил користування електричною енергією, оплату за спожиту електроенергію не здійснив.
Відповідно до п. 7.1 Правил користування електричною енергією та п.3.1 договору № 656 розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію здійснюються на підставі показів розрахункових приладів обліку електричної енергії, зазначених у додатку до договору.
При цьому у відповідності до п. 7.7 Правил користування електричною енергією порядок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку за спожиту електричну енергію зазначається в договорі.
Згідно із п. 3.5.1 договору №656 розрахунковий період встановлено щомісячно, з датою повного розрахунку за фактично використану електроенергію 24-25-го числа.
Пунктами 3.5, 2.1 договору № 656 також передбачено що оплату за спожиту електричну енергію ТОВ “Одеський ливарний завод” повинен був здійснювати подекадними платежами на протязі усього розрахункового періоду. За умов п. 3.5.,2.2 договору кінцевий розрахунок за електричну енергію здійснюється за показами електролічильників згідно звіту (у випадках передбачених договором –за контрольними покажчиками або розрахунковим методом).
У відповідності до п. 7.8 Правил користування електричною енергією та п. 3.5.,2.2 договору № 656, на підставі визначеного у відповідності до умов договору обсягу електричної енергії, спожитої за розрахунковий період, споживачу енергопостачальником видається для оплати рахунок, в якому зазначена вартість спожитої та неоплаченої електроенергії. Рахунок підлягає оплаті протягом п’яти днів з моменту його отримання.
У матеріалах справи наявні звіт відповідача та рахунок позивача за попередній розрахунковий період, тобто, за червень 2003 р. Згідно зі звітом показники розрахункових засобів обліку, за якими розраховується відповідач, зазначені станом на 25.06.2003 р. У липні 2003 р. ТОВ “Одеський ливарний завод” надав звіт з показами лічильників станом на 25 липня 2003 р., але за період з 15 –22 липня 2003 р. по 25 липня 2003 р. Між тим, за умов договору № 656 періодом, за який визначається спожитий ТОВ “Одеський ливарний завод” обсяг електроенергії та здійснюються розрахунки, є 24-25 число місяця по 24-25 число наступного місяця.
Встановлено, що загальний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за розрахунковий місяць липня 2003 р. складає 4 046 477 кВт.год., вартість якого у відповідності до діючого на момент проведення розрахунку тарифу 0,1376 грн. з урахуванням податку на додану вартість становить 668154, 29 грн.
Відповідач за період з червня 2003 року по лютий 2004 року здійснював розрахунок за електроенергію в неповному обсязі та не у встановлені договором № 656 строки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка була частково погашена відповідачем під час розгляду справи.
Крім того, суд встановив, що фактичне споживання електричної енергії відповідачем у спірні періоди значно перевищує договірні величини, встановлені додатковою угодою до договору про постачання електричної енергії від 25 березня 2003 року та додатковою угодою до договору від 2 грудня 2003 року.
Частиною 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що споживач несе відповідальність у розмірі п’ятикратної вартості спожитої понад договірні величини електроенергії.
Дані обставини підтверджені доказами наявними в матеріалах справи та встановлені судом, і є підставою для стягнення суми боргу, підтвердженої матеріалами справи, з відповідача.
Виходячи зі змісту ст. 27 Закону України “Про електроенергетику”, споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці та тягне встановлену законом відповідальність.
Судом встановлено, що відповідач не надав суду доказів наявності підстав, необхідних для звільнення від відповідальності.
Проте, судом апеляційної інстанції підставно зауважено, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” санкція є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю правовою природою є штрафною.
Дана обставина дала суду правомірну підставу для застосування положень ст. 233 ГК України, оскільки заявлені до стягнення штрафні санкції складають надмірно велику суму та не можуть співвіднестись зі збитками позивача у справі.
Тому судом підставно взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу та зменшено розмір санкцій до економічно обґрунтованого розміру.
Викладене свідчить, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено всі обставини, досліджено докази, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права та прийнято законну і обґрунтовану постанову, в зв'язку з чим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для зміни чи скасування останньої.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2006 року –без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді О. Кот
С. Шевчук