Іменем України
Рішення
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА
Справа № 754/6812/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14320/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
21 листопада2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Пікуль А.А., Невідомої Т.О.;
при секретарях: Телятник І.М., Пацалі А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про поділ майна та грошових зобов'язань та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ майна подружжя за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
23 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4, ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1; поділити між ним та відповідачкою ОСОБА_4 в рівних частинах несплачені грошові зобов'язання у розмірі 135001 гривень 17 копійок за договором іпотечного кредиту № 37/07-304М від 16.11.2007 року, укладеним між ним та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик»; зобов'язати ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» внести зміни до договору іпотечного кредиту № 37/07-304М від 16.11.2007 року, розділивши несплачені грошові зобов'язання у розмірі 135001 гривень 17 копійок в рівних частках між ним та відповідачкою.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 липня 2005 року вони з відповідачкою уклали шлюб. За час шлюбу з відповідачкою ним була придбана квартира АДРЕСА_1. 16 листопада 2007 року між ним та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» був укладений договір іпотечного кредиту № 37/07-304М. Крім того, 16 листопада 2007 року між ним та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» був укладений договір іпотеки № 37/07-304М-01, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1042, відповідно до умов якого квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку. Посилаючись на норми ст. 60, 69, 70 СК України позивач просив позов задовольнити.
В ході розгляду справи ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ПАТ "КБ "Хрещатик", 3-тя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому просила, шлюб між нею та ОСОБА_3, зареєстрований 23 липня 2005 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 250 розірвати, стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_8 та малолітнього сина - ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу); в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 3/4 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 1/4 частину.
Свої вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що 23 червня 2005 року вони з відповідачем уклали шлюб, від якого мають малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3. За час шлюбу вони набули майно - квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана в кредит. У зв'язку з народженням дітей держава компенсувала по 25% кредиту за кожну дитину. Посилаючись на те, що діти проживають з нею, позивачка за зустрічним позовом просила відступити від рівності часток подружжя та задовольнити її позов.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.09.2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про поділ майна та грошових зобов'язань задоволено частково.Спільне сумісне майно подружжя поділено наступним чином- за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ПАТ "КБ "Хрещатик", 3-тя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ майна подружжя задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрований 23 липня 2005 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 250 розірвано. З ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 08 липня 2013 року і до повноліття дитини та на утримання малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 08 липня 2013 року і до повноліття дитини. В задоволенні інших вимог судом відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.09.2013 року, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_3 також звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині стягнення аліментів змінити, зменшивши розмір аліментів на утримання обох дітей до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу).
В судовому засіданні ОСОБА_4 подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити із зазначених у ній підстав.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за час шлюбу сторони набули майно: квартиру АДРЕСА_1. Між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Хрещатик» був укладений договір іпотечного кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав довготерміновий іпотечний кредит в сумі 218068, 07 гривень для інвестування в будівництво житла. Між тими ж сторонами був укладений також договір іпотеки, відповідно до умов якого квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку. За час дії кредитного договору ОСОБА_3 скористався пільгами у зв'язку з народженням дітей, в результаті чого останнього було звільнено від сплати відсотків за користування кредитом, а також погашено 25 % залишку зобов'язань за кредитом за рахунок бюджетних коштів(а.с. 86-90).
Розподіляючи спільне сумісне майно подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання за кожним з подружжя права власності на Ѕ частину квартири.
Посилання ОСОБА_4 на те, що судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що після народження кожної спільної дитини за рахунок бюджетних коштів було погашено частину зобов'язань за кредитним договором є такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки дані витрати були понесені державою. Відтак, права вимоги компенсувати вказані витрати за рахунок збільшення на її користь частки у спільному майні подружжя ОСОБА_4 не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Крім того, визначаючи частки подружжя у спільному майні, суд надає оцінку тій обставині, що у спірній квартирі з ОСОБА_3 спільно проживає його малолітня дитина, що не заперечувалось позивачкою за зустрічним позовом у судовому засіданні.
Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має чотирьох рідних дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Присуджуючи аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх доньки та сина у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 липня 2013 року на кожну дитину, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що ОСОБА_3, окрім утримання ОСОБА_8 та ОСОБА_7, має обов'язок утримання ще двох дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_3
Згідно ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», у разі стягнення аліментів із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості до 50 відсотків. Відтак, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та положення ч. 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 1/6 частини до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) на кожну дитину, починаючи з 08 липня 2013 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції в решті позовних вимог є законним, обґрунтованим і ухваленим в межах заявлених позовних вимог.
Доводи скарг цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом в цій частині рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 183 Сімейного кодексу України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року змінити.
Зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх дітей, з 1/6 на 1/8 на кожну дитину.
У зв'язку з чим абзац сьомий та восьмий резолютивної частини рішення замінити абзацом сьомим наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частини від доходу (заробітку) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 08 липня 2013 року до досягнення повноліття ОСОБА_8.
У зв'язку з чим, абзац дев'ятий та десятий резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року вважати абзацом восьмим та дев'ятим.
В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: А.А. Пікуль
Т.О. Невідома