Справа № 22-8264-2006 Головуючий у 1 інстанції Кобаль M.I.
Категорія 5 Доповідач Олейникова Л.С.,
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006року Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого судді Бугрим Л.М.,
Суддів Олєйникової Л.С., Зшов"євій А.Г, При секретарі Іванові В.М., В присутності сторін, Розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2006 року, рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину домовладения та відшкодування частини в грошовому виразі,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2002 року ОСОБА_1.звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл будинку,в квітні 2002 року з додатковим позовом про визнання свідотства про забудову недійсним, технічного паспорта недійсним і визнання права власності на будівлю .
В березні 2002 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1.про визнання права власності на частину домовладения та розподілу в натурі.
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1. вказувала на те,рішенням виконкому Шахтарського району 16 травня 1973 року їй було виділено земельну ділянку 2000 кв.м в АДРЕСА_1.26 квітня 1996 року будівля передана в екепуатацію та їй видано технічний паспорт.Раніш земельна ділянка належала її матері ОСОБА_3.дотра померла ІНФОРМАЦІЯ_1.Будівлю вона будувала зі своєю матір"ю та на день її смерті крім обробних робіт .
Після смерті матері вона проживала з чоловіком в місті Торез,будинок не був закінчений.З її згоди син став добудовувати спірну будівлю на свої кошти та став там проживати."
В лютому 2002 року їй стало відомо,що син переїхав до міста Кривий Ріг та збирається продавати будинок.Тоді їй стало відомо,що син також має документи на будинок.Вона не заперечує,що син вкладував кошти на будівництво будинку,але вона хоче отримати в натурі половину будинку.
В додатковому позові ОСОБА_1.змінила свої позовні вимоги та вказала, що між нею та сином ОСОБА_4 не було договору про створення сумісної власності.Спірна будівля ,яка розташована в АДРЕСА_1 була збудована на кошти її матері ОСОБА_3.і оскільки мати була похилого віку,войа дала згоду на виділ частини земельної ділянки та будівництва нового жилого будинку на її ім"я. НІ син, ні чоловік ніякої участі на початку будівництва не приймали.
З чоловіком ОСОБА_2. складувалися складні відношення та сімейні відносини пршшнилися,вона неодноразова зверталася до суду з позовом про розірвання шлюбу,юридично розірвала шлюб 16 березня 2001 року.
Син вирішив надати допомогу в будівництві жилого будинку за власним бажанням ,як матері виконав ряд робіт .
Ніякого дозволу про виділ йому земельної ділянки сину вона не давала.У неї є рішення виконкому Шахтарського району 16 травня 1973 року та інші документи на будинок і ніхто їх не оспорив.Як син ОСОБА_4 отримав документи на будівництво жилого будинку їй невідомо.
В судовому засіданні ОСОБА_1. підтримала свої позовні вимоги просила їх задовольнити.
В обгрунтування своїх вимогОСОБА_2 посилався на те,що з 1966 року знаходився в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою.Рішенням виконкому Шахтарського району від 16 травня 1973 року на ім"я відповідачки була виділена земельна ділянка для будівництва будинку.В період сумісного життя вони почали будівництво будинку .Були виконані основні роботи,а заме закладений фундамент,стягнуті шлакоблочні стіни,викладені перегородки,обкладені стіни,викладена піч,встановлені металеві балки для стелі,виставлені стропільні двері,викопаний погріб під будинком ,прокладена каналізація.Вказані роботи тривали близько п"яти років .Через п"ять років в сім"ї почалися сварки та будівельні роботи були зупинені.В 1992 році їх син ОСОБА_4 добудував вказаний будинок з метою проживати в будинку разом з ними.Син придбав матеріали та оплачував виконувані роботи.Потім вказаний будинок був оформлений на ОСОБА_4.
В судовому засіданні ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки 1Л вартості будинку.
Ухвалою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2006 року позов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання документів на будівництво недійсними,визнання права власності на домовлодіння залишені без розгляду.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 задоволений в повному обсязі.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4882 грн.81 код на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того,що під час судового розгляду позивачка ОСОБА_1. покинула судове засідання,про причини суду не повідомила,заяви про розгляд справи у її відсутність суду не надала.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив; з того,що в період шлюбу між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. ,котрі в період з 1975 по 1977 проживали однією сім"ею та вели спільне господарство,за спільні кошти проводили роботи по будівництву будинку НОМЕР_1 на суму 9765 грн.63 коп,що складає 50,68 % від загальної вартості будинку.
З дозволу ОСОБА_1. та ОСОБА_2 з метою утворення спільної власності та спільного проживання,в період з 1992 по 1993 роки роботи по добудові спірного будинку проводив ОСОБА_4, вартість робіт якого 9503 грн.57 ,що складає-49 ,32% вартості будинку.
Суд прийшов до висновку , щоОСОБА_2 приймав участь в будівництві будинку та має право на його частину та оскільки він просить стягнути-вартість частини,то йому належить виплатити з урахуванням проведених робіт по будівництву будинку 4882 грн.81 коп.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу,в якій оспорює обгрунтованість рішення та ухвали суду постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права,просить їх скасувати .
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1. вказала,що на її думку суд прийшов до помилкового висновку про телцо її колишній чоловік ОСОБА_2 перебуваючи з нею у шлюбних відносинах ,приймав участь особистою працею та грошима в будівницітві будинку АДРЕСА_1.
Будівельні матеріали були заготовлені раніш.Суд не врахував,що шлюбні відносили фактично були зупинені та майно належить їй. -
Крім того,вважає,що суд безпідставно залишив без розгляду її позовну заяву,оскільки підстав передбачених ст.ст. 126,207 ЦПК України,судом не встановлено..
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1.частково підтримала вимоги апеляційної скарги,відмовилась від претензій на жилий будинок в АДРЕСА_1 на ім"я її сина ОСОБА_4.за умови,що син надасть їй можливість проживати в будинку та додивиться за нею.
ПозивачОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1.,просив її відхшшти.Вїд своїх вимог на жилий будинок по АДРЕСА_1, котрий зареєстрований на
ОСОБА_4. відмовляється на користь сина.
Заслухавши суддю -доповідача ,сторони,дослідивши матеріали цивільної справи,апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню ,ухвала суду не підлягає зміні чи скасуванню,а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановою нового рішення з наступних підстав .
Розглядаючи та задовольняючи позов ОСОБА_2,суд першої інстанції виходив з того,що щоОСОБА_2 приймав участь в будівництві будинку та має право на його частину, йому належить виплатити з урахуванням проведених робіт по будівництву будинку 4882 грн.81 коп.,стягнувши вказану суму з ОСОБА_1.
Але з таким висновком суду погодитися не можна.
Як вбачається із матерііалів справи 31 жовтня 1983 року Шахтарською державною нотаріальною конторою видано свідотство про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на майно,яке складається з жилого будинку загальною площею 48 кв.м в т.ч 25 кв.м жилої площі,сарая.подвала,які знаходяться в АДРЕСА_2 та належав спадкодавцю на підставі довідки про право власності виконкому Великошншовської сільської Ради./а.с.333-334/
29 листопада 1995 року ОСОБА_6 дозволяє будівництво жилого будинку його брату ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 на земельній ділянці,одержаного йому по спадщині після смерті ОСОБА_3./а.с.44/
Рішенням виконкому Велишишовської сільської Ради від-22 листопада'1995 року ОСОБА_4 виділений земельна ділянка 2050 кв.м для- будівництва жилого будинку за адресою АДРЕСА_2 та актом від 12 грудня 1995 року вказаний земельний участок відводиться в натурі/а.с.ЗО /,актом від 25 грудня 1995 року прийомною комісією жиловий будинок прийнятий в експлуатацію/а.с.28-29,який затверджено розпорядженням районної державної адміністрації./а.с.3.1-43/
Проаналізував всі докази ,надані сторонами,апеляційний суд приходить до висновку,що спірний жилий будинок розташований в АДРЕСА_1 належить за документами ОСОБА_4, позов ОСОБА_2 повинен бути наданий саме до ОСОБА_4.,тобто ОСОБА_1. є неналежним
відповідачем по справі.
На підставі викладого та керуючись вимогами ст.ЗОЗ ЦПК України в тій частині,що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в Межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції,враховуючи відмову ОСОБА_2 від пред"явлених вимог,який звернувся до суду ,що виходить із його поясненьдільки з тих причиндцо ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про розподіл будинку, апеляційний суд приходить до висновку,що в позові ОСОБА_2 слід відмовити.
Постановляючи ухвалу від 03 лютого 2006 року та залишаючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання документів на будівництво недійсними,визнання права власності на домовлодіння без розгляду, суд першої інстанції виходив з того,що під час судового розгляду позивачка ОСОБА_1 покинула судове засідання,про причини суду не повідомила,заяви про розгляд справи у її відсутність суду не надала.
Згідно п.9 ч.І ст.207 ЦПК України суд постановлює ухвалу про залишення заяви без розгляду,якщо позивач до закінчення розгляду справи покунув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Перевіривши матеріали цивільної справи,враховуючи відмову ОСОБА_1. від заявлених вимог, апеляційний суд вважаєлцо суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає ,що скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню,рішення суду скасуванню ,ухвала суду залишенню без ЗМІН.
Керуючись статтями 307, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого
2006 року залишити без змін.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину домовладіння та відшкодування частини в грошовому виразі скасувати .
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину домовладіння та відшкодування частини в грошовому виразі.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.